Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.

Матеріальні витрати, як відомо, у більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива й енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.

Підприємство має можливість впливати на величину витрат матеріальних ресурсів, починаючи з їхньої заготівлі. Сировина і матеріали входять у собівартість за ціною їхнього придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити надходження матеріалів від таких постачальників, що знаходяться на невеликій відстані від підприємства, а також перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту. При висновку договорів на постачання матеріальних ресурсів необхідно замовляти такі матеріали, що по своїх розмірах і якості точно відповідають планової специфікації на матеріали, прагнути використовувати більш дешеві матеріали, не знижуючи в той же час якості продукції.

Основною умовою зниження витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і удосконалювання технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницу продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їхньої абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.

Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають насамперед у спрощенні і здешевленні апарата керування, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт приводить до скорочення чисельності робітників, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат. Найважливіше значення при цьому мають автоматизація і механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги витрат ручної праці у виробництві. Автоматизація і механізація виробничих процесів дають можливість скоротити і чисельність допоміжних і підсобних робітників у промисловому виробництві.

Скороченню цехових і загальнозаводських витрат сприяє також ощадлива витрата допоміжних матеріалів, використовуваних при експлуатації устаткування і на інші господарські нестатки.

Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходу щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.

Масштаби виявлення і використання резервів зниження собівартості продукції багато в чому залежать від того, як поставлені робота з вивчення і впровадження досвіду, що мається на інших підприємствах.

Таблиця 3. Класифікація витрат по економічних елементах і калькуляційних статтях

Угруповання витрат на виробництво по економічних елементах | Угруповання витрат на виробництво по калькуляційних статтях витрат

1. Сировина й основні матеріали (за винятком поворотних відходів) | 1. Сировина і матеріали

2. Покупні комплектуючі вироби і матеріали | 2. Покупні комплектуючі вироби, полуфабрикати і послуги кооперованих підприємств

3. Допоміжні матеріали | 3. Поворотні відходи (віднімаються)

4. Паливо | 4. Паливо для технологічних цілей

5. Електроенергія | 5. Енергія для технологічних цілей

6. Заробітна плата основна і додаткова | 6. Основна заробітна плата виробничих робітників

7. Відрахування на соціальне страхування | 7. Додаткова заробітна плата виробничих робітників

8. Амортизація основних фондів | 8. Відрахування на соціальне страхування

9. Інші грошові витрати | 9. Витрати на підготовку й освоєння виробництва

10. Витрати по змісту й експлуатації устаткування

11. Цехові витрати

12. Загальнозаводські витрати

13. Втрати від браку (тільки в виробництва, де втрати дозволені в межах установлених норм)

14. Інші виробничі витрати

15. Разом виробнича собівартість

16. Невиробничі витрати

17. Разом повна собівартість

По ступені однорідності усі витрати підрозділяються на прості (одноелементні) і комплексні. Прості витрати мають однорідний зміст: сировина і матеріали, паливо, енергія, амортизація, заробітна плата. Комплексні витрати включають різнорідні елементи. До них відносяться, наприклад, витрати по змісту й експлуатації устаткування, загальцехові витрати й ін.

За ознакою залежності від зміни обсягу виробництва витрати підрозділяються на перемінні й умовно-постійні. До переміних (пропорційних) відносяться витрати, розмір яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. Ці витрати включають: витрати на основні матеріали, різальний інструмент, основну заробітну плату, паливо й енергію для технологічних цілей і ін. Умовно-постійними (непропорційними) є витрати, розмір яких не залежить від зміни обсягу виробництва. До них відносяться: заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на опалення, висвітлення, амортизація і т.п.

Собівартість продукції характеризується показниками, що виражають:

а) загальний обсяг витрат на всю зроблену продукцію і виконані роботи підприємства за плановий (звітний) період - собівартість товарної продукції, порівнянної товарної продукції, реалізованої продукції;

б) витрати на одиницю об'єму виконаних робіт - собівартість одиниці окремих видів товарної продукції, напівфабрикатів і виробничих послуг (продукції допоміжних цехів), витрати на 1 гривню товарної продукції, витрати на 1 гривню нормативної чистої продукції.

Собівартість продукції є якісним показником, що характеризує виробничо-господарську діяльність виробничого об'єднання, підприємства. Собівартість продукції - це витрати підприємства в грошовому вираженні на її виробництво