У залежності від обсягу витрат, що включаються, розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість. У цехову собівартість входять витрати окремих цехів на виготовлення продукції. Вона є вихідною базою для визначення проміжних внутрішньозаводських планово-розрахункових цін при організації внутрішньозаводського господарського розрахунку. Виробнича собівартість охоплює витрати підприємства на виробництво продукції. Крім цехової собівартості в неї входять загальнозаводські витрати. Повна собівартість продукції включає усі витрати, зв'язані з її виробництвом і реалізацією. Вона відрізняється від виробничої собівартості на величину невиробничих витрат і обчислюється тільки по товарній продукції.

Зниження собівартості планується по двох показниках: по порівнянній товарній продукції; по витратах на 1 гривню товарної продукції, якщо в загальному обсязі випуску питома вага порівнянної з попереднім роком продукції невелика. До порівнянної товарної продукції відносять усі її види, вироблені на даному підприємстві в попередньому періоді в масовому чи серійному порядку.

Планований розмір зниження собівартості визначається на основі наступних розрахунків.

По показнику порівнянної товарної продукції. Спочатку визначається абсолютний розмір економії по формулі

Еабс.ср.т.п = NniCbi - NniCni.

Визначивши розмір абсолютної економії в планованому періоді, розраховують шуканий відсоток зниження собівартості в плановому періоді (Sср.т.п):

Sср.т.п = Еабс.ср.т.п. 100,

NniCbi

де Еабс.ср.т.п - абсолютна економія від зниження собівартості порівнянної товарної продукції, тис. грн.; NniCbi - плановий випуск порівнянної товарної продукції по собівартості звітного періоду; NniCni - те ж, по собівартості планового періоду; n - число видів порівнянної товарної продукції.

По показнику витрат на 1 гривню товарної продукції. Абсолютна економія від зниження собівартості товарної продукції в планованому періоді розраховується по формулі:

Еабс.т.п = Зтнб - ЗтппТП х100

Виходячи з тих же даних визначають відсоток зниження витрат на 1 гривню товарної продукції в планованому періоді в порівнянні зі звітним періодом (S’т.п):

S’т.п= Зтпб - Зтпп х100,

де Зтпб - витрати на 1 гривню товарної продукції в звітному періоді, коп.; Зтпп - те ж, у плановому періоді; ТП - вартість товарної продукції в плановому періоді, тис. гривень.

Таблиця 4. Розрахунок впливу техніко-економічних факторів на зниження собівартості продукції:

Фактори | Способи числення | Умовні позначки

1. Підвищення технічного рівня

Зниження собівартості продукции за рахунок економії сировини, матеріалів і інших предметів праці | 1. Методом прямого розрахунку |

Ем - сума економії від зниження собівартості по цьому факторі;

Н0 і Нп - норми витрат предметів праці на одиницю продукції до і після упровадження відповідного заходу (по звіті і плану);

Ц0 і Цп - ціна по звіті і за планом;

N - кількість одиниць продукції, що випускаються з моменту проведення заходів до кінця планованого періоду

2. Методом використання показників матеріалоємності товарної продукції |

d0 і dп - відношення вартості основних і допоміжних матеріалів до випуску товарної продукції до і після впровадження заходів;

ТП - обсяг товарної продукції планового періоду;

3. Індексним методом |

Емi - економія від зниження собівартості на елементі матеріальних витрат;

Iмi - індекс зміни норм витрати на даний вид матеріальних витрат;; Iцi - індекс зміни оптових цін на даний вид сировини, матеріалів т палива;

IN - індекс росту випуску товарної продукції;

d0 - питомий вид витрат даного виду предметів праці в звітному році у вартості товарної продукції

Зниження с-вартості продукції за рахунок росту продуктивності праці в результаті впровадження нової техніки і прогресивної технології | 1. Індексним методом |

Ем - сума економії від зниження собівартості по даному факторі;

Iз - індекс росту середньої заробітної плати виробничих робітників у планованому періоді;

Iпр.т - індекс росту продуктивності праці виробничих робітників у планованому періоді;

IN - індекс росту обсягу товарної продукції;

dз - питома вага заробітної плати з нарахуваннями виробничих робітників у собівартості товарної продукції в звітному році

2. Методи визначення зниження трудомісткості одиниці продукції | toi, tni - трудомісткість одиниці продукції в нормочасах до і після впровадження заходів;

чoi, чni – середньогодина тарифна ставка робітника до і після впровадження заходів;

Вс - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;

Г - установлений відсоток відрахувань на соціальне страхування

Nп - кількість виробів, що виготовляються в плановому періоді;

Ез - сума економії від зниження собівартості по цьому факторі

3. Методом числення звільнення працівників, що знаходяться на погодинній оплаті праці | Р - число робітників, що вивільняються;

Зср - середньомісячна заробітна плата даної категорії робітників;

Г - установлений відсоток відрахувань на соціальне страхування;

m - число місяців з моменту впровадження заходів до кінця року

2. Зміна обсягу продукції | 1. Методом числення відносної економії на умовно-постійних витратах | Еусп - економія на условно-постійних витратах;

Пусп - сума умовно-постійних витрат;

Тв – відсоток збільшення обсягу виробництва в планованому році в порівнянні зі звітним роком

Варто мати на увазі, що на рівень витрат впливає цілий ряд факторів, у тому числі зміна норм витрат і цін на матеріали, ріст продуктивності праці, зміна обсягу виробництва й ін. У зв'язку з цим при розрахунку необхідно визначити вплив кожного з них у загальному ефекті (див. табл.3.4.).

У вітчизняній практиці бухгалтерського обліку на переважній більшості підприємств і фірм замість категорії “витрати” використовується категорія “собівартість”, що по своєму змісті істотно відрізняється від категорії “витрати”. В даний час почався перехід вітчизняної бухгалтерії на західну систему. Цей перехід нерозривно