Портрет сучасного вітчизняного керівника

Зміст

Вступ

Управлінська діяльність є однією з найбільш складних і відповідальних видів професійної діяльності. Від професійних і особистих якостей керівників різних рівнів залежить ефективне функціонування інших працівників і підприємства в цілому.

Отже, актуальність теми визначається необхідністю вивчення особистості типового вітчизняного керівника з метою побудови його узагальненого портрета задля визначення найбільш оптимального з точки зору ефективності здійснення управлінської діяльності набору ділових та особистих якостей.

Мета дослідження полягає у поданні загальної характеристики особистості та професійного функціонування вітчизняного керівника у сучасних умовах. Для досягнення мети автором були поставлені такі конкретні завдання:

1. Визначити соціальну та демографічну належність типового українського керівника.

2. Визначити ідеологію та моральні цінності управлінської діяльності у сучасному суспільстві.

3. Охарактеризувати організацію професійної діяльності вітчизняного керівника. Подати обґрунтовані рекомендації щодо її оптимізації.

4. Дослідити структуру особистості успішного вітчизняного керівника, її основні риси та особливості.

Джерельна база. При написанні роботи була використана література з менеджменту, соціології та психології управлінської діяльності, статті з періодичних видань. Особливо можна відзначити роботи Пачковського Ю. Ф. Пачковський Ю. Ф. Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки. – Львів, 2000. ; Мескона М. Х., Альберта М., Хедоурі Ф. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М., 1992. ; Шершні С. В. Шершня С. В. Управление персоналом современной организации. – М., 1997. а також ґрунтовне довідкове видання “Ділова еліта України. Найкращі підприємства й організації України та їхні керівники” / під ред. Авраменко Л. М., Губського В. В. – К., 2002.

Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

І. Специфіка здійснення управлінської діяльності вітчизняним керівником

1.1. Соціально-демографічна характеристика сучасного вітчизняного керівника

Соціально-демографічні та освітні характеристики керівника є невід'ємною складовою його соціального портрету, який "будується" із залученням даних статистики, біографічних довідок, результатів масових та експертних опитувань, інтерв'ювань керівників, які досягли успіху. Соціальний портрет - це свого роду концентроване відображення реальних процесів на особистісному рівні, що несуть у собі елемент безособовості і узагальнення. Складання такого портрету є досить поширеним засобом аналізу соціальної інформації щодо управлінської діяльності, особливо в економічно розвинутих країнах Заходу.

За даними відомого американського дослідника Р. Хізріча, що містять результати статистичних досліджень, керівник фірми - це здебільшого чоловік, старша дитина в сім'ї, одружена, володіє дипломом коледжу, має досвід створення фірми, перший серйозний успіх прийшов у 30 з лишком; прагне до незалежності, амбіційний, впевнений у власних силах, готовий йти на ризик, енергійний Хизрич Р. Предпринимательство или Как завести собственное дело и добиться успеха. Вып. 1. Предприниматель и предпринимательство. – М., 1992. – С. 20. . Батько, нерідко й матір майбутнього керівника досить часто є менеджерами різного рівня, підприємцями або представниками вільних незалежних професій. Йдеться про такі професії, що не включені у формальні організації (фермери, ремісники, власники невеликих крамничок, а також представники творчих професій). Дослідження, проведені в 1978-1984 роках у США, показали, що від 47 % до 58 % керівників фірм мали батьків вищезазначеного. статусу Рощин К. С. Психология успешного предпринимательства в США // Психологический журнал. – 1993. – № 5. – С. 99. .

Важливою умовою успішної управлінської діяльності є освіта. Якщо брати до уваги результати досліджень, проведених у США, можна констатувати ряд загальних тенденцій. А саме: середній рівень освіченості керівників здебільшого вищий, ніж у населення в цілому; рівень освіченості у підприємців, які створюють власну фірму, зазвичай дещо нижчий, ніж у спадкоємців сімейної справи, або тих, хто спеціально готувався стати управлінцем (приблизно 64 % дрібних підприємців не мають закінченої вищої освіти); рівень освіченості дрібних і середніх підприємців, як правило, нижчий, ніж у професійних менеджерів та директорів компаній; серед жінок-керівників число тих, хто отримав вищу освіту становить 70 %, що значно вище середнього Рощин К. С. Психология успешного предпринимательства в США // Психологический журнал. – 1993. – № 5. – С. 100. . Однак, не дивлячись на наявність дипломів, практично всім американським керівникам доводиться постійно поповнювати знання в галузі фінансів, маркетингу, менеджменту, а також розвивати комунікативні та вербальні здібності.

Число жінок-керівників значно менше, однак у суспільстві з розвинутою економікою досить значне. Жінка в управлінській діяльності - окрема дослідницька проблема. Західні дослідники вказують на цілий ряд переваг жінок перед чоловіками за такими основними особистісними критеріями, як винахідливість, ставлення до людей, схильність до ризику, увага до інформації, адаптованість до змін, інтенсивність діяльності. Крім того, жінки старанніші (ретельніші), більш відповідальні, чітко уявляють цілі своїх фірм і менш схильні до паніки на початкових стадіях створення підприємства. Вони легше вписуються в нове середовище, що є важливим для професійного менеджера Ржаницина Л. Политика в области женской занятости // Вопросы экономики. – 1995. – № 5. – С. 97. .

Подібні дослідження є характерними для вивчення соціальних аспектів управлінської діяльності в Росії. Показовим у цьому відношенні є аналіз наукових статей з даної тематики, що були опубліковані в журналі "Социологические исследования" Перепёлкин О. В. Российский менеджер: штрихи к социальному портрету // Социологические исследования. – 1995. – № 2. – С. 35-40. . Були виявлені наступні тенденції:

1) В управлінській діяльності переважають чоловіки. Їх частка становить понад 80 %; 2) керівники молодше 30 років становлять 25-30 % від усієї чисельності керівників; від 30 до 40