30 %. Керівники фірм та їх найближчі помічники - це переважно чоловіки у віці

від 30 до 40 років; 3) позиція лідера в підприємницькому середовищі завжди за тими, хто проявляє активність, амбіційність, організаторські здібності. Вища освіта у формуванні лідерства не має помітного впливу; 4) російські керівники приватних фірм, хоча й орієнтовані на західний стиль ділових відносин, реально їх будують виходячи з особистих зв'язків та знайомств; 5) за деякими даними, переважаюча більшість керівників комерційних структур (71 %) інтелігенти у другому поколінні (їх батьки мали вищу освіту), лише 21 % - вихідці з робітничих сімей; Серед керівників вищого рівня частка осіб з кандидатською отупінню становить близько 38 %; тих, хто не завершив навчання в аспірантурі - 11,5 %; 6,5 % мають дві вищі освіти (аналізу підлягали матеріали соціологічних досліджень, проведених у Москві та інших великих промислових центрах Росії).

Щодо України, аналіз соціально-демографічних характеристик вітчизняного керівника розроблений мало, а крім того, офіційна статистика не завжди охоплює реальні соціологічні процеси. Зазвичай, у статистичних збірниках наводяться показники, що відображають розподіл підприємств за видами діяльності, формами власності і галузями, кількість діючих підприємств (малих, спільних, акціонерних), чисельність працівників, задіяних на цих підприємствах і т. п.

Наявна соціологічна інформація свідчить, що управлінська діяльність більшою мірою привертає увагу чоловіків. Серед власників та співвласників приватних фірм частка чоловіків становить 74 %; чоловічий прошарок найманих менеджерів у приватному секторі - 60 % Ярёменко О. Деякі аспекти становища на ринку праці великих міст України // Україна: аспекти праці. – 1995. – № 1-2. – С. 78. . Найбільша кількість тих, хто збирається застувати власну фірму, але не має для цього можливостей, знаходиться у віковій групі до 29 років та групі 30-39 річних Ярёменко О., Комарова Н. Деякі поведінкові орієнтації населення великих міст України на ринку праці // Україна: аспекти праці. – 1995. – № 3-4. – С. 69. . Український керівник у переважаючій більшості - це особа з вищою освітою, багато хто з них має вчену ступінь, веде наукову роботу; наприклад генеральний директор ВАТ “Хутрофірма “Тисмениця” Марія Павлівна Волосовська – кандидат технічних наук, доцент Прикарпатського університету ім. В. Стефаника за спеціальністю “Дизайн” Ділова еліта України. Найкращі підприємства й організації України та їхні керівники / під ред. Авраменко Л. М., Губського В. В. – К., 2002. – С. 158. ; голова правління ВАТ “Суха Балка” Володимир Романович Чорнокур – кандидат технічних наук, автор більш ніж 20 наукових робіт, 7 винаходів, з 1989 р. – член-кореспондент Академії гірничих наук.

Аналіз соціально-демографічних і освітніх характеристик вітчизняних керівників, що взяли участь у дослідженнях, проведених протягом 1997-2000 років, засвідчив: керівники віком до 29 років становили 23,0 %, від 30 до 39 років - 26,6 %, від 40 до 49 років - 37,3 %, понад 50 років - 13,0 %. 60,1% керівників - це дипломовані спеціалісти. Серед них переважають в основному випускники технічних вузів, меншою мірою - власники університетського диплому Головаха Є. І., Паніна Н. В. Тенденції розвитку українського суспільства. Соціологічні показники (Таблиці, ілюстрації, коментар). – К., 2001. – С. 52-53. . Керівники вищого рівня часто починають свій професійний шлях як інженерно-технічні працівники, іноді навіть як прості робітники.

От, наприклад, як складалася кар’єра керівника виробничого об’єднання “Південний машинобудівний завод” Юрія Сергійовича Алексєєва Ділова еліта України. Найкращі підприємства й організації України та їхні керівники / під ред. Авраменко Л. М., Губського В. В. – К., 2002. – С. 146-147. . Юрій Сергійович прийшов на “Південмаш” у 1972 р. після закінчення фізико-технічного факультету Дніпропетровського університету. Працював помічником майстра в цеху головного складання рідинно-реактивних двигунів. Відразу ж виявив себе грамотним, ініціативним інженером. Кмітливий працівник швидко просувався службовими щаблями: працював майстром, старшим майстром дільниці, заступником начальника цеху. Робота безпосередньо в цеху сприяла набуттю необхідного досвіду управління колективом, напрацюванню оптимальних шляхів вирішення різних технічних та виробничих проблем, давала можливість до найменших деталей зануритися в технологію виробництва. Враховуючи високі ділові якості, ініціативність та енергійність Ю. С. Алексєєва, керівництво заводу доручило йому один з найосновніших напрямків, призначивши на посаду головного інженера з підготовки виробництва. У 1988 р. Ю. С. Алексєєв став головним інженером “Південмашу”, а в 1992 р. – генеральним директором. На сьогоднішній день очолюване Ю. С. Алексєєвим ВО “Південмаш” є провідним підприємством авіакосмічної промисловості України.

В цілому, можна зробити висновок, що, як для російського, так і для українського бізнесу, властиво багато схожих тенденцій. Передусім, це домінування серед керівників представників чоловічої статі. По-друге, керівники - це, як правило, високоосвічені люди, які мають за плечима навчання у вищих навчальних закладах, а подекуди і вчену ступінь. По-третє, констатовано, зокрема для українського суспільства, високий ступінь готовності до підприємницьких починань (відкриття й керівництво власною фірмою) у молоді і людей середнього віку.

1.2. Ідеологічні настанови та моральні цінності сучасного керівника

Зміст особи сучасного керівника розкривається через розуміння в суспільстві та ділових колах соціальної відповідальності суб’єктів управлінської діяльності. Керівник не може не думати про прибуток, економічний успіх свого підприємства, тому що прагнення до успіху є необхідною умовою самої ринкової економіки і невід'ємною рисою психології керівника. Дуже часто при досягненні мети керівник думає лише про власний егоїстичний інтерес і традиційно, якщо