партнерами, забезпечує пошук вигідних комерційних пропозицій. Керівник відділу Сорока Борис Миколайович. На заводі працює спеціальний відділ економіки і інвестицій, у коло діяльності якого входять загальні економічні питання функціонування підприємства, спільні проекти, залучення коштів. Керує відділом Володимир Павлович Зарецький. Велику увагу на заводі приділяють соціальним питанням і заводським кадрам. Відділ кадрів і соціальних питань очолює Олег Романович Басенко. Підприємство дорожить своєю маркою, робить все для випуску якісної конкурентоспроможної продукції. За цім слідкує відділ контролю якості (керівник Анатолій Архипович Баранов). Необхідність розширення виробництва обумовлює потребу у будівництві різноманітних споруд технічного призначення, завод також будує за свій рахунок об’єкти соціального призначення. Для виконання таких функцій на заводі передбачений відділ будівництва. Керує будівництвом в межах заводу Леонід Кирилович Пащенко. Велика відповідальність покладена на структури, що забезпечують технічну реалізацію виробництва на підприємстві. Обов’язки технічного директора виконує Анатолій Олександрович Криуля, директора з виробництва – Микола Васильович Жданов. В сучасних умовах важливе значення має маркетинг і реклама. Необхідність просування на ринку власної товарної марки обумовила появу в структурі підрозділів заводу відділу реклами. Загальна організаційна схема управління підприємством подана в додатку . Завдяки виваженій управлінській політиці завод подолав негативні явища перехідного періоду і зараз є одним з флагманів вітчизняної авіаційної промисловості Завод “АВИАНТ”. Этапы пути. 1920-2000. – К., 2000. – С. 48-49. .
ІІІ. Структура особистості успішного вітчизняного керівника
3.1. Індивідуально-психологічні передумови успішності управлінської діяльності
Виникнення нових груп ринкових професій зумовлює особливі вимоги до рис та якостей людини. Не обминув цей процес і управлінську діяльність. Як засвідчує практика, досягнення успіху в управлінні вимагає від індивіда широкого переліку особистісних рис. Фахівці у галузі менеджменту звертають увагу на необхідність сильної волі, почуття господаря власної долі, віри у власні сили. Крім того, до таких рис здебільшого відносять винахідливість, практичність, здатність діяти самостійно, націленість на ризик і успіх (отримання прибутку). Серед виділених особистісних передумов успішності управлінської діяльності, одне із чільних місць посідають риси безпосередньо пов'язані з активністю суб'єкта, його діловою енергетикою.
Акцентування дослідницьких завдань лише на пошук оптимального набору і поєднання особистісних рис є дещо абстрактним підходом, віддаленим від розв'язку практичних завдань. Тим не менше у теоретичному відношенні визначення характерологічних відмінностей у сукупності особистісних рис є нагальним у зв'язку з необхідністю розмежування професійних груп осіб, коло обов'язків яких у виробничих системах відносин тісно переплітається (наприклад, керівників бюджетних і комерційних організацій, підприємців і менеджерів середньої ланки, найманих менеджерів і власників фірм тощо).
Проведена експериментальна робота (спостереження, інтерв'ю з керівниками), дозволила на теоретичному рівні виділити чотири складових компоненти організації особистісних рис керівника, які безпосередньо пов'язані з його професійною успішністю Чернышев В. Н., Двинин А. П. Человек и персонал в управлении. – СПб., 1997. – С. 225. .
В якості найбільш значущої особистісної складової діяльності керівника виступає комунікативний компонент, в структурі якого особливе місце посідають соціально-психологічні фактори спілкування (розподіл функціональних ролей, лідерство, вміння організовувати і координувати спільну працю, врахування загальних соціальних цінностей і інтересів людей у процесах міжособової взаємодії). З позицій психологічної науки, "робота з людьми - це провідний, якщо не основний зміст діяльності керівника. Керівник працює переважно з "живими" міжлюдськими зв'язками" Мусаэлян И. Э., Славинский Ю. О. Психология предпринимательства – новая область отечественной психологической науки // Вестник Московского университета. Сер. 14, психология. – 1995. – № 1. – С. 7. . При розгляді комунікативного компонента значна частина соціально-психологічних проблем, пов'язаних з управлінням, охоплює проблематику малих груп. Діяльність в межах малого (середнього) підприємства вимагає додаткових комунікативних навантажень, а також знання закономірностей міжособистісного спілкування. Акумулюючими показниками таких вимог до комунікативного процесу виступають параметри стилю спілкування і поведінки у ситуаціях міжособової взаємодії. Саме їх наявність і адекватне використання відповідно до наявної ситуації сформували першу групу потенційно значущих рис керівника, здатних впливати на успішність його діяльності.
Другим важливим компонентом діяльності керівника є особистісні параметри ділового спрямування. Наявність їх є універсальною ознакою для тих, хто реалізує себе в економічній сфері. Стійка спрямованість на результат або справу для керівника є одним із основних діагностичних критеріїв, який слід розглядати як передумову ефективності діяльності. Ділова спрямованість тісно пов'язана з певним типом особистості, який характеризують психологічні і соціальні детермінанти, що визначають готовність опосередковувати свої дії розрахунком, раціональністю поведінки, високим ступенем усвідомлення наслідків та результатів своїх вчинків.
Третю групу потенційно важливих рис керівника склав чинник ризику, значення якого є вагомим для діяльності з управління економічними об’єктами. При аналізі підприємницького ризику прийнято оперувати такими його різновидами, як виробничий, фінансовий, інвестиційний, ринковий Грабовый П. Г., Полтавцев С. Н. Риски в современном бизнесе. – М., 1994. – С. 59. ; також розрізняють ризик як диспозицію, ризик як особистісну рису і характеристику стратегій суб'єкта в ситуаціях невизначеності, ризик прагматичний і пізнавальний, ризик як прояв надситуативної активності і як готовність покладатися на ситуацію Корнилова Т. В., Булыгина В. Г., Корнилов А. П. Личностные предпосылки деятельности брокера // Психологический журнал. – 1993. – № 1. – С. 92. , ризик мотивований і немотивований Альгин А. Риск и его роль в общественной жизни. – М., 1989. – С. 95. .
При розгляді особистісних факторів ризику оперують поняттям "схильність до ризику". Ця схильність - досить стійка характеристика індивіда, яка пов'язана з такими рисами: імпульсивність, незалежність, націленість на успіх, прагнення домінувати. Однак,