у сучасних вітчизняних умовах, коли в реальній діяльності одна невизначеність часто змінюється іншою, інколи ще більш непередбачуваною, особливої актуальності набуває готовність йти на ризик. Екстремальність ситуації породжує у суб'єктів різний ступінь готовності ризикувати. При цьому цей ступінь залежить не лише від потенційно несприятливих для людини ситуативних змін у фізичному чи соціальному середовищах, але й ґрунтується на індивідуальних рисах, зокрема схильності ризикувати. Зауважено, що у більш досвідчених менеджерів вона дещо нижча, ніж у менш досвідчених. Щодо управлінської діяльності, від діючого індивіда, перш за все, очікується не безсистемність у діях, а виважений, поміркований ризик, що базується на реальній оцінці суб'єктом своїх можливостей, всебічному вивченні ситуації. Адекватність реагування на непрогнозовані ситуації залежить від емоційно-психологічного стану та нейродинамічних характеристик суб'єкта діяльності. Саме ці характеристики складають четверту групу потенційно значущих рис керівника. Серед них виділено таку рису як тривожність, що проявляється у формі неспокою, тривоги, невпевненості у власних силах. Частіше всього тривожність, як емоційна реакція, викликана невизначеністю ситуації, стресами, екстремальними умовами діяльності, недооцінкою людиною своїх сил та можливостей. Люди з високим рівнем тривожності не в стані досягнути високих результатів через те, що надто збудливі, а це заважає їм бути зібраними, зосередженими. Передбачається, що успішне провадження управлінської діяльності забезпечується вмінням суб'єкта керувати своїм психічним станом за будь-яких обставин, а отже не схильного до проявів як надто високих, так і низьких показників тривожності.
3.2. Комунікативна активність керівника
Спілкування людей є одночасно як потребою кожної особистості в розумінні, престижі, визнанні своєї гідності, так і засобом досягнення різних цілей: продати товар, створити гарне враження про фірму, підготувати умови для укладання ділового контракту, одержати необхідну інформацію або послугу, дати імпульс до творчої діяльності і т. ін.
Ситуації спілкування настільки різноманітні, що подати рецепти на всі випадки життя неможливо, вибрати оптимальне рішення в тій чи іншій ситуації - це завдання, яке кожен з нас виконує сам і кожного разу заново.
Класифікації стилів спілкування досить різноманітні й істотно різняться в залежності від критерію класифікації. В практиці ділового спілкування найбільш важливим є питання загальної спрямованості спілкування на конфронтацію чи співробітництво. Виходячи з цього можливо з певним ступенем умовності виділити два стиля спілкування: стиль співробітництва (його ще називають стилем Дейла Карнегі) та конфронтаційний стиль.
Стиль співробітництва. Основний зміст стилю співробітництва – прагнення подобатися іншим людям, знаходити з ними спільну мову. Згідно з рекомендаціями Д. Карнегі для успішного спілкування з людьми треба посміхатися; запам’ятовувати імена своїх співрозмовників і звертатися до них на ім’я; в процесі спілкування відзначати спільні зі співрозмовником погляди на проблему; виявляти повагу до думок інших та ін. Карнегі Д. Ваше преуспевание – в ваших руках. – М., 1993. Практика ділового спілкування (переговори, доповіді вищим начальникам) вимагає від сучасного керівника вміння подобатися іншим, переконувати людей у своїй правоті, тому більшість керівників до деякої міри емпірично засвоюють основні постулати цього стилю; однак в спілкуванні з підлеглими керівники здебільшого схильні виявляти свої владні повноваження: наказувати, а не переконувати.
Конфліктний стиль. Виникнення конфлікту пов'язано з особистісними особливостями людей, із ситуаціями, що створюють перешкоди на шляху до задоволення наших прагнень, бажань, інтересів. Прийняте рішення здається помилковим, оцінка праці неправильною, поведінка колег неприйнятною.
Люди неоднаково ведуть себе в конфліктних ситуаціях: одні частіше поступаються, відмовляються від своїх бажань і переконань, інші твердо відстоюють свою точку зору. Доктор психологічних наук Н. Обозов виділяє три типи поведінки в конфлікті: поведінка "практика", "співрозмовника", "мислителя" Колдін Л. Я. Адміністративний менеджмент (Технологія та психологія організаційно-розпорядчої діяльності керівника). – Суми, 1999. – С. 104. . Залежно від типів залучених до конфлікту він може проходити по-різному.
"Практик" діє під гаслом "Кращий захист - напад". Найважливіше для нього - перетворення середовища й завершення будь-яких дій.
Для "співрозмовника" характерне гасло "Краще поганий мир, ніж добра війна". Головне для нього - спілкування з людьми.
"Мислителям" властива позиція "Нехай думає, що він переміг"!
Люди по-різному чутливі до суперечок і конфліктів, які торкаються їх. Так, "мислителі" більш за все чутливі до суперечок і конфліктів у сфері духовних цінностей та ідей. Для "практика" найважливіша єдність практичних результатів, цілей спільної діяльності. "Співрозмовники" гостро реагують на оцінку їх емоційно-комунікативних здібностей.
Деякі спеціалісти вважають, що в кожному достатньо великому закладі є свій "склочник" і "антисклочник". Склочники - це універсальний конфліктний тип особи, для якого стан конфронтації настільки природний, як для антисклочника - співпраця. І якщо склочник роздуває конфлікт, то антисклочник будь-якими шляхами намагається погасити його.
У контексті даної проблеми звертає на себе увагу поведінка керівників у випадку "гострого" виробничого конфлікту. Така поведінка (стратегія дій) вивчалася Ю. Ф. Пачковським у ситуації, коли опонентами менеджера у конфлікті виступали підлеглий, партнер з бізнесу, співробітник з близьким або однаковим соціально-професійним статусом, клієнт (споживач продукції, послуг). У таблиці наведені дані експертного опитування 70 менеджерів Пачковський Ю. Ф. Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки. – Львів, 2000. – С. 119. .
Таблица .
Особливості поведінки менеджера у конфліктній ситуації, у %
Стиль поведінки менеджера | Опонент менеджера
Підлеглий | Співпрацівник | Партнер з бізнесу | Клієнт
1. "Я активно відстоюю власну позицію" (конкуренція) | 36.3 | 22,7 | 9,1 | 9,1
2. "Я намагаюся ухилитися від участі в конфлікті" (уникнення) | 11,5 | 25,0 | 16,0 | 9,1
3. "Я намагаюся виробити рішення, яке б задовольнило обидві сторони" (пристосування) | 13,6 |
