Поняття одиничного і групового критеріїв трохи умовні: у різних умовах оцінки, а також з урахуванням різних суб'єктів, що оцінюють конкурентноздатність. Деякі критерії можуть виступати в ролі одиничних чи групових критеріїв. Наприклад, продажна ціна з позиції споживача — одиничний критерій, з позиції підприємства-виробника груповий.

Досить сильно агрегированным є споживчий показник якості, тому що вхідні в нього, наприклад, показники надійності займають три ступіні в системі класифікації.

Табл.1

Критерій конкурентноспро-ті |

Груповий критерій 1-го рівня |

Груповий критерій 2-го рівня |

Одиничний критерій

Споживчий показник якості |

Показник надійності |

Показник довговічності |

Середній термін служби

Узагальнений критерій конкурентноздатності — це комплексний критерій конкурентноздатності, за яким приймають рішення про результати оцінки конкурентноздатності продукції. Прикладом є рівень конкурентноздатності продукції, рейтинг товару.

Фактор конкурентноздатності — безпосередня причина, наявність якої необхідно і досить для зміни одного чи декількох критеріїв конкурентноздатності. Аналіз причин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності продукції і встановлення факторів, що підвищують конкурентноздатність, так називаний факторний аналіз, — важливий момент у діяльності підприємств-виробників і підприємств-продавців. Факторний аналіз є частиною загальної схеми оцінки конкурентноздатності, що проводиться при освоєнні нової продукції.

Формування конкурентноздатності — встановлення, забезпечення і підтримка необхідного рівня конкурентноздатності товару на всіх етапах його створення і просування до споживача. Так, для забезпечення необхідної якості товарів здійснюють вплив на виробничі фактори (сировина, конструкція, рецептура, технологія), збутові фактори (умови транспортування, збереження), сервісні фактори (дегустація товару й інша допомога у виборі товару, установка виробу вдома). Для забезпечення необхідного рівня ціни товару впливають також на виробничі, збутові (вибір транспортного засобу, числа посередницьких організацій), сервісні фактори (умови реалізації і технічного обслуговування). Відхилення, що виявляються при оцінці конкурентноздатності, (у негативну сторону) від товарів-конкурентів спонукують виготовлювача (продавця) здійснювати коригувальні дії, тобто впливати на фактори з метою поліпшення значень критеріїв.

Після розгляду сутності конкурентноздатності можна установити наступні головні питання теми:—

критерії конкурентноздатності об'єктів — товарів і послуг;—

фактори, що формують конкурентноздатність об'єктів;—

методи і практика оцінки конкурентноздатності об'єктів.

2. Особливості дослідження конкурентноспроможності

Дослідження конкурентноспроможності товарів і послуг необхідна для обґрунтування прийнятих рішень:

1) при комплексному вивченні ринку;

2) оцінці перспектив продажу конкретних товарів, вироблюваних вітчизняними підприємствами для внутрішнього і зовнішнього ринків;

3) оцінці перспектив закупівлі конкретних імпортних і вітчизняних зразків товарів;

4) встановленні і коректуванні цін на закуповувані нові товари вітчизняного виробництва;

5) встановленні і коректуванні цін на експортні й імпортні товари;

6) коректуванню цін при одержанні нової партії відомого товару;

7) контролі якості експортних товарів;

8) знятті товарів з експорту чи їхньої модернізації;

9) припиненні закупівлі імпортних товарів;

10) підготовці інформації для реклами нових товарів вітчизняного виробництва;

11) підготовці інформації для реклами закуповуваних імпортних товарів;

12) підготовці інформації для реклами товарів для експорту;

13) оптимізації торгового асортименту;

14) формуванні товаровиробниками політики в області якості і конкурентноздатності.

В одержанні інформації про результати оцінки конкурентноздатності зацікавлені не тільки товаровиробники і торгові організації. Вона дуже потрібна споживачам. У багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні, у руки споживача попадають періодичні видання, у яких мається інформація про порівняльну якість товарів-аналогів, що надходять на ринок країни. Публікації результатів порівняльного тесту конкуруючих товарів полегшують споживачам вибір товарів, а виробників стимулюють до випуску конкурентної продукції.

2.1. Принципи дослідження конкурентноспроможності товарів.

При дослідженні конкурентноздатності варто спиратися на визначені вихідні положення — принципи. Проходження принципам дозволяє підвищити точність оцінки, врахувати інтереси суб'єктів ринку, уніфікувати порядок дій, що складають зміст процедури оцінки.

1. Оцінка з позиції визначеного суб'єкта ринку — виготовлювача, продавця, споживача. В залежності від суб'єкта ринку вибирається номенклатура групових і одиничних критеріїв. При оцінці з позиції споживача про задоволення його потреб можна судити тільки по відносних споживчих показниках якості. Оскільки носії інформації про якість — стандарти, ТУ, посвідчення якості, протоколи іспитів, експлуатаційна документація — містять інформацію про технічні характеристики продукції, то останні необхідно трансформувати в споживчі показники якості .

2. Орієнтація на визначений сегмент ринку. У доринковій економіці країни орієнтація вироблялася винятково на продукцію світового рівня якості. Зараз цей орієнтир актуальний тільки для одного з численних сегментів ринку — групи споживачів, що пред'являють особливо тверді вимоги до якості і згодних понести великі витрати на придбання товару з дуже високим рівнем якості. В інших випадках не обов'язково прагнути до виробництва кращої у світі продукції взагалі, а варто керуватися універсальним критерієм — випуском на ринок товару, що потрібний споживачу і за який він захоче і зможе заплатити.

3. Відповідність вимогам нормативних і юридичних документів. Вітчизняні товари, призначені для внутрішнього ринку, повинні в першу чергу відповідати обов'язковим вимогам державних стандартів, санітарних правил і норм та інших НД, що містять обов'язкові норми. Свідченням відповідності є сертифікат відповідності чи декларація про відповідність.

Для експортної продукції найважливішою умовою є відповідність товару міжнародним стандартам (ІСО, МЕК і ін.), а також закордонним стандартам тієї країни, куди намічається експортувати товар. Можливість реалізації товару в країні експорту визначається також його патентною чистотою. Оцінка відповідності дається в альтернативній формі — «відповідає» чи «не відповідає». В останньому випадку виключається можливість реалізації товару на розглянутому ринку і відпадає необхідність в оцінці його конкурентноздатності.

4. Орієнтація на визначений тип ринку (зовнішній, внутрішній). Зовнішній ринок диктує вимоги, що пред'являються до будь-якої експортної продукції і є специфічними для кожної країни-покупця.

Прикладом першої групи вимог є вимоги до патентно-правових показників, що характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції. З їхнім обліком вибирається країна передбачуваного експорту. Іншою загальною вимогою є наявність