Сучасні моделі мотивації

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Сучасні моделі мотивації”.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що багато організацій у початковій стадії існування переживають моменти підйому та ефективності праці. Але щораз більше стає помітним (особливо через декілька років існування) наростаючий процес згасання активності людей, які створювали дану організацію. Люди покидають організації із почуттям спустошення, поразки, не пройшовши випробування успіхом. Варто вважати, що більшість таких ситуацій були спричинені недооцінкою механізмів впливу на мотивацію людей і помилками в персональній політиці організації. Жодна система управління в організації не буде ефективно функціонувати, за відсутності ефективної моделі мотивації, так як мотивація спонукає індивіда та колектив у цілому до досягнення особистих і колективних цілей. Доречно та актуально з цього приводу розглядати питання мотивації діяльності.

Мета написання даної роботи полягає в тому, щоб звернути увагу на зміст та еволюцію поняття мотивації діяльності; розглянути основні механізми впливу на мотивацію людей, які використовуються в організаціях.

Розуміння змісту мотивацій - головний показник професійної майстерності керівника організації. Знання про те, чому люди роблять те, що вони роблять - необхідна передумова для того, щоб допомогти їм реалізувати власні мотиви та попередити випадки, коли мотивація може викликати певні ускладнення. Кожна людина має свої інтереси та потреби, у задоволені яких полягає зміст людського життя.

При написанні даної роботи автором були використані підручники, монографії, аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних фахівців з управління персоналом.

1. Теорії мотивації персоналу

Теорії мотивації активно стали розроблятися в XX столітті, хоча багато із мотивів, стимулів і потреб були відомі в стародавньому світі.

Першопочаткові теорії мотивації склались, виходячи із аналізу істо-ричного досвіду поведінки людини і застосування простих стимулів спо-нукання: матеріального і морального заохочування, примусу. Із найбільш відомих, що й до цього часу широко застосовуються, є теорії мотивації праці: «батога і пряника»; «X», «Y» та «Z».

Так, «батогом» в давні часи більш за все виступав страх, біль, мож-ливість вигнання з країни за невиконання вказівок царя, князя, короля, поміщика, а «пряником» виступало багатство або породичання з правите-лями. Ця теорія мотивації широко використовується в казках народів світу. Політика «батога і пряника» характеризується простотою мотивів і сти-мулів для досягнення поставлених цілей. Вона більш доцільна в екстре-мальних ситуаціях, коли ціль чітко визначена (потреба ліквідувати аварію тощо), але мало ефективна при виконанні складних проектів з великою тривалістю і значною кількістю працівників.

Заінтересовує простотою використання мотивів і стимулів теорія «X», «Y» і «Z», в основі якої є ставлення людини до праці. Теорія «X» була по-чаткове розроблена Ф.Тейлором, а потім розвинута і доповнена Д.Мак-Грегором, який добавив до неї теорію «Y». Теорія «Z» була запропонована значно пізніше, - у 80-ті роки. В.Оучі (модель поведінки і мотивації лю-дини). «X», «Y» і «Z» — це абсолютно різні моделі мотивації, орієнтовані на різний рівень потреб, і, відповідно, керівник повинен застосувати досить різні стимули до праці.

Теорія «X» ґрунтується на таких передумовах:

в мотивах людини домінують біологічні потреби;

звичайна людина має успадковану нелюбов до роботи і намагається її уникати, тому працю необхідно нормувати, а кращим способом її орга-нізації є конвеєрний;

з причини небажання працювати більшість людей можна примуси-ти до праці тільки шляхом примусу;

середня людина надає перевагу тому, щоб нею управляли, нама-гається не брати на себе відповідальності, має відносно низькі амбіції і ста-рається бути в безпеці;

якість роботи низька, тому потрібний систематичний строгий кон-троль з боку керівників.[11, c.271]

В теорії «X» легко поєднуються основні риси постсоціалістичного пра-цівника з задатками рабської психології. Тому природним є застосування як основного стимулу — примус, а допоміжного— матеріальне заохочен-ня.

Теорія «Y» є антиподом теорії «X» і орієнтована на іншу групу людей. В її основі закладені такі передумови:

в мотивах людей домінують соціальні проблеми і бажання добре працювати;

фізичні та емоційні зусилля на роботі такі ж природні, як і в час відпочинку;

небажання працювати не є успадкованою рисою, властивою людині. Людина сприймає роботу як джерело задоволення або покарання в залеж-ності від умов праці;

контроль і погрози покаранням не є головними стимулами людини до праці і досягнення цілей підприємства;

відповідальність та обов'язковість щодо підприємства (органі-зації) залежить від винагород, які одержує людина за працю. Найбільш важливою є винагорода, що пов'язана із задоволенням потреб у само-вираженні;

звичайна вихована людина готова брати на себе відповідальність;

багатьом людям властива готовність використовувати свої знання й досвід, проте індустріальне суспільство недостатньо використовує інтелек-туальний потенціал людини.

Модель теорії «Y» відображає передову, творчо активну частину сус-пільства. Стимули спонукання до праці в даній теорії розміщуються в такому порядку: самоствердження, моральне і матеріальне заохочування, примус.

Основні передумови теорії «Z»:

в мотивах людей поєднуються суспільні і біологічні потреби;

люди надають перевагу працювати в групі і приймати рішення гру-пою;

повинна існувати індивідуальна відповідальність за результати праці;

надається перевага неформальному контролю результатів праці на основі чітких методів і критеріїв оцінки;

на підприємстві повинна здійснюватись постійна ротація кадрів з постійною самоосвітою;

бажана поступова службова кар'єра працівників з досягненням пев-ного віку;

адміністрація проявляє постійну турботу про працівників і забезпе-чує їм довготерміновий або пожиттєвий найм;

людина - основа будь-якого колективу, і тільки вона і забезпечує успіх підприємства.

Теорія «Z» описує доброго працівника, який хоче працювати в групі, має стабільні цілі