Актуальні проблеми менеджменту

Зміст

1. Основні напрямки розвитку менеджменту в XXI столітті

Менеджмент XXI століття, яким йому бути? Щоб відповісти на це питання, згадаємо, що розходження між минулим і майбутнім менеджменту визначається при розгляді проблеми ресурсів. У промислову епоху ресурси бізнесу включали "чотири М" (men, machines, materials, money). Сьогодні ми повинні доповнити цей список п'ятим ресурсом - інформацією.[7]

Тому менеджмент майбутнього тісно пов'язаний, з одного боку, з розглядом інформації як п'ятого ресурсу, а з іншого боку, з умінням керувати інформацією як активом. "Кожен бізнес ставатиме інформаційним бізнесом, а кожен менеджер ставатиме інформаційним менеджером".[7]

З іншого боку, основу менеджменту складають методи розробки і прийняття рішень, що у свою чергу спираються на моделі, які описують поводження об'єкта, використовують технології перетворення інформації і методи штучного інтелекту.

Стратегія інформаційних технологій (ІТ) і стратегія бізнесу стають єдиним цілим. Сучасний менеджмент використовує декілька моделей опису об'єкта управління, які і характеризують шляхи його розвитку. Найчастіше використовувана модель - це образ війська (оркестру - по П. Друкеру). У цьому випадку менеджери говорять про компанію як про військову одиницю, що може домогтися успіху, якщо підвищить рівень командування, контролю, зв'язку і розвідки. Тут у менеджменті важливим є роль централізації і контролю. Менеджери використовують інформацію й інформаційні технології, щоб керувати підлеглими і впливати на них.

Інший образ - це фірма як машина. Основу складає поводження, спрямоване на усунення проблем (reengineering). І як результат, в основу менеджменту закладаються спрощення, перетворення й автоматизація. Менеджери і службовці довіряють один одному і обмінюються інформацією про наявність проблем і невдач, щоб підвищити ефективність.

Третій образ - це живий організм, що пристосовується до зовнішнього оточення. Менеджмент, заснований на цій моделі, використовує метод адаптації, що припускає перебудовування внутрішньої структури й активізацію внутрішнього потенціалу (ресурсів фірми). Менеджери і службовці шукають інформацію, щоб краще прогнозувати майбутнє, змінити власну діяльність і пристосуватися до майбутніх змін.

Четвертий образ - організація, що самонавчається, (мозок). Компанія розглядається як нейронна мережа, що здатна гнучко, швидко і творчо використовувати інформацію і знання для моделювання поводження зовнішнього середовища і взаємодії з ним. Менеджмент, заснований на цій моделі, допомагає прогнозувати майбутнє і знаходити нові шляхи до успіху, постійно трансформуючи саму фірму. В основі такого підходу лежить нагромадження інформації і знань фірми через її структуру.

Вплив зовнішнього середовища змушує систему перевизначати зв'язки існуючої структури, або створювати/видаляти елементи цієї структури, і тим самим перебудовувати зв'язки між ними. Це приводить до збільшення порядку усередині системи, і як наслідок, до підвищення її ефективності за рахунок швидкості реакції і точності. Останнім часом цей напрямок бурхливо розвивається, він заснований на сучасних інформаційних технологіях і методах штучного інтелекту, що базуються на концепціях розподіленості і відкритості. Ці технології і методи використовуються для створення розподілених баз даних і знань, розподіленого штучного інтелекту, а в області апаратних і програмних засобів - для побудови розподілених обчислень, сучасних локальних і глобальних комп'ютерних мереж.

Можна припустити, що під впливом швидкого розвитку технологій відбудеться всеохоплююча глобалізація торгівлі, що гранично загострить конкуренцію. Багатонаціональні компанії вступлять у жорстокі бої на ринках у глобальному масштабі, але в той же час будуть оперувати й у рамках малих децентралізованих господарських одиниць, розкиданих по усьому світу, приводячи в такий спосіб у рух процес створення малих і середніх підприємств.

Поряд з цим регіони, можливо, придбають більш важливе значення, чим національні держави, що переважали в XIX-XX ст.

З одного боку, національні держави поєднуються в найбільші регіональні блоки, такі, як Європейський союз, Північно-Американська асоціація вільної торгівлі, Асоціація держав Південно-Східної Азії. Ціль цих блоків посилення економічного, фінансового і політичного впливу для завоювання більш сильних позицій стосовно інших угруповань і спільне досягнення на цій основі більш високого рівня добробуту.

З іншого боку, нації розпадаються на більш дрібні частини - регіони, які намагаються в такий спосіб зберегти свою культурну спадщину або іноді з чисто егоїстичних розумінь закрити доступ до своїх природних ресурсів.

Усі ці процеси впливають на корпоративне життя, впливають на політику, а також на організацію корпорацій і спосіб їхнього управління.

У цьому зв'язку я хотів би звернутися до того факту, що акцент тут завжди робиться на великих корпораціях і на їх менеджерах.

На ділі менеджери майбутнього повинні бути підприємцями за своїм способом життя. Їм варто виходити з того, що немає ні гарантії, ні перспективи обирати тривалий час визначену посаду на якому-небудь конкретному підприємстві. Корпораціям будуть потрібні різні типи менеджерів на різних стадіях корпоративного життя. Для деяких менеджерів це не створить проблем, тому що вони можуть пристосуватися до швидкої зміни довірених їм справ і ефективно працювати, але це рідкий випадок.[4]

Такий поворот подій не треба сприймати драматично. Це, навпроти, багатообіцяюча перспектива. Готовність і підготовленість для роботи в різних умовах повинна зробити життя більш ярким, чим, наприклад, перспектива робити одне й те ж протягом 30 років.

Для осіб, що несуть відповідальність за яку-небудь діяльність, будь то робота корпорації або іншої господарської одиниці, дуже важливо вибрати особистість, що знайде вихід з будь-якої ситуації, і довірити їй управління тим або іншим підрозділом компанії. Такою особистістю є той, хто більш пристосований до сьогоднішньої дійсності і майбутнього. Тому важливі не тільки здібності індивіда, але і передбачення у відношенні їх з боку відповідальних осіб. Проте існує визначена єдність із приводу елемента називаного