Поділ ризиків за критерієм їх розміру має важливе практичне значення, оскільки допомагає розробляти й застосовувати єдину методологію обслуговування ризиків різних категорій, а передусім - катастрофічних і великих. Зауважимо, що визначення великих ризиків ще 1969 року стало предметом обговорення в Європейському страховому комітеті. Підсумком такого обговорення було створення спеціальної Міжнародної комісії з великих ризиків.

Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити й розрахувати. Поняття катастрофи пов'язується, як правило, з природними катаклізмами: землетрусами, циклонами, виверженнями вулканів, повенями та іншими стихійними явищами. Причинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людської діяльності: винахідницька, політична чи економічна. Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій. Катастрофічні ризики називають "ризиками існування", оскільки вони можуть загрожувати нормальному існуванню людського суспільства.

Одне з поширених визначень катастрофічного ризику характеризує його як "явище природи або людської діяльності, котре може зумовити численні кумульовані окремі ризики та призвести до майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах".

Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку. З огляду на це Міжнародна комісія з великих ризиків дійшла висновку, що великий ризик - це можливість появи події, котра завдає великих збитків, які значно перевищують середній рівень збитків від порівнянних, тобто однакових за походженням ризиків.

З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих і катастрофічних ризиків усі ризики спеціальними директивами ЄС були умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові. Масовими визнаються такі ризики, які немає підстави відносити до великих. У свою чергу, до великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності. Це - транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах.

Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного походження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні результати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його протилежність - шанс.

Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні - згідно з критерієм можливих наслідків. Коли ризики чисті, наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність.

Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення, оскільки страхове обслуговування стосується лише чистих ризиків. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків.

Список літератури

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. — 2001. — 7 листопада.

Законодавство України про страхування // Збірник нормативних актів. — К.: Атжа, 1999. — 464 с.

Александров А. А. Страхование. — М.: ПРИОР, 1998. — 186 с.

Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Страхование. Учебник. — СПб.: Питер, 2001. —256 с.

БшенчукД. П., Бшенчук П. Д., Залетов О. М., Клгменко Н. I. Страхове право України: Підручник. — К.: Атжа, 1999. — 368 с.

Гвозденко А. А. Основи страхования: Учебник. — М: Финансьі и статистика, 1998. — 304 с.

Крюков В. Т. Страховое право. — М.: Анкил, 1992. — 156 с.

Манзс А. Основи страхового дела (Сокр. пер. с нем). — М.: Анкил, 1992. —114 с.

Ротова Т. А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. —400 с.

Словарь страховщика / С. Л. Ефимов, Л. Ш. Лозовский, Б. А. Райз-берг, А. А. Ратновский. — М.: Экономика, 2000. — 322 с.

Страхування. Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О. О. Гаманкової. — К.:КНЕУ, 2000. —120 с.

Шахов В. В. Страхование. Учебник для вузов. — М.: Страховой по-лис: ЮНИТИ, 1997. — 311с.

Шихов А. К. Страхование. Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.—431 с.

Шоргин С. Я. Оценка вероятности разорения и страховьіх тарифов при прогнозировании страховой деятельности на длительньш период // Финансьі. — 1997. — № 9. — С. 46 — 49.