Стан та світові тенденції розвитку мережі Інтернет визначаються економічно розвинутими країнами світу. У цих країнах:

ефективно функціонує ринкова економіка, яка забезпечує постійне зростання інформаційних потреб і платоспроможного попиту на інформаційні продукти і послуги;

існує потужний середній клас, який є основним споживачем інформаційних послуг;

економіки цих країн мають у своєму розпорядженні значні вільні ресурси для підтримки процесів інформатизації і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

розроблені і успішно втілюються державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства.

За результатами вивчення питання щодо розподілу хост-серверів доменів вищого рівня загального користування (див. рис. 2.1)[43] можна зробити деякі висновки. 

Аналізуючи наведені дані, можна зафіксувати загальну тенденцію розвитку Інтернет, а саме:

загальний ріст чисельності хостів в Інтернет забезпечується комерційними організаціями та мережевими організаціями(провайдерами, каталогами, телекомунікаційними підприємствами тощо), (.com і .net);

економічний ріст ринку Інтернет забезпечується комерційними організаціями (.com);

зміна структури Інтернет формується переважно провайдерами (.net);

військові відомства фактично мають власну структуру Інтернет (число хостів у зоні .mil порівняно із сумою хостів .org і .gov).

Звідси випливає, що основними суб'єктами ринку Інтернет у світі є:

комерційні компанії – гаранти розвитку ринку Інтернет;

мережеві компанії, провайдери послуг Інтернет – гаранти розвитку структури Інтернет.

Третіми за показниками кількості доменів є заклади освіти (.еdu)

Таким чином, за 30 років Інтернет переросла із секретної закритої технології, використовуваної військовими організаціями і навчальними закладами, що працюють на військові і розвідувальні програми, у загальнодоступну, відкриту систему, що стала впливати на розвиток усієї планети. 

Рис. 2.1 - Кількість деяких типів доменів (в тисячах) за даними на 24 квітня 2002 р.[43]

Порівняльні характеристики тенденцій проникнення Інтернет у національні інформаційні інфраструктури будуються на основі аналізу кількості хост-серверів географічних доменів найвищого рівня. (Див. рис. 2.2.)

Рис. 2.2 - Кількість хост-серверів географічних доменів найвищого рівня за даними на 24 квітня 2002 р.[43]

З рисунку випливає, що при відносних величинах географічної протяжності та чисельності населення, Україна дуже відстає у проникненні Інтернет від розвинених країн світу.

На сьогодні міжнародна політика в галузі Інтернет сконцентрувала свої зусилля на чотирьох пріоритетних завданнях:

поліпшення забезпечення бізнесу, у розумінні надання гарантій зі створення відповідних умов розвитку ринку нових товарів і послуг;

інвестування в майбутнє, у розумінні розширеного фінансування утворення;

перенесення в центр уваги людського фактора для адекватного відображення наслідків розвитку інформаційного суспільства на регіональному рівні;

встановлення в усьому світі глобальних правил поведінки для адекватного розуміння, реалізації і розвитку глобальної економіки.

Щодо всіх цих напрямків активно діють міжнародні організації і науково-технологічні програми, міждержавні й міжнародні домовленості.
Подальший розвиток цих принципів знайшов своє відображення в рішеннях “великої вісімки” (G8), у тому числі в Окінаві у 2000 році була підписана “Окінавська Хартія”.[3]

Веб-сайт як засіб встановлення зв’язків з громадськістю

Зі ступенем перенесення комунікаційних процесів організації в Інтернет загострюється проблема створення і управління змістом Web-сайту.

Будь-який Web-сайт складається з набору сторінок, організованих відповідно до визначених задач і вимог. Існують два принципово різних підходи до організації сайту - статичний і динамічний.

Статичні сайти. У цьому випадку Web-майстер створює окремо кожну сторінку сайту, включаючи в неї і значеннєве наповнення (контент), і елементи оформлення, причому найчастіше як самої сторінки, так і сайту в цілому. В результаті на кожній сторінці, крім змістовної інформації, розміщається й обов'язкове оформлення - шапка сайту, меню, службові посилання для зручної навігації і т.д. З подібного змішання контенту і дизайну випливає безліч недоліків.

По-перше, ускладнюється процес публікації нових документів і редагування вже існуючих. Усі документи повинні бути оформлені з урахуванням дизайну усього сайту з включенням деякого загального обрамлення.

По-друге, при додаванні нового документу часто приходиться змінювати ще декілька сторінок - додавати посилання на сторінку новин, у тематичний покажчик і т.д.

По-третє, зміна структури або дизайну сайту вимагає модифікації всіх опублікованих сторінок.

При такому підході до організації сайту невирішеною залишається і проблема підтримки співтовариства користувачів. Весь розвиток електронного бізнесу спрямовано в першу чергу на створення і підтримку співтовариств (on line community), тому що саме співтовариства користувачів являють собою основний капітал будь-якого Web-проекту. Необхідно приймати всі міри для того, щоб надавати споживачам і партнерам свіжу, достовірну інформацію, яка відповідає їхнім потребам, а також забезпечувати зворотний зв'язок з користувачами і надавати їм можливість спілкування шляхом підтримки на сайті чатів, форумів, гостьових книг, підписок на новині і т.д.

Крім того, для підтримки багатьох бізнес-процесів контент повинний надходити ззовні. Інформація про курси валют акцій на біржах, різні статистичні дані, новини і т.д. являють собою так називаний розподілений контент - інформацію, що міститься на сайтах бізнес-партнерів і відображається на даному сайті або у вихідному вигляді, або у вигляді посилань на відповідні сайти. Інформація може надходити на сайт від декількох незалежних авторів, і, відповідно, найчастіше буде представлена в різних форматах і по-різному оформлена.

Природно, що підтримка всіх цих функцій досить складна, і для її організації можливостей статичних сайтів недостатньо. В процесі підготовки, перш ніж бути опублікованою на сайті, будь-яка інформація повинна пройти декілька стадій обробки яка виконується різними людьми.

Як приклад розглянемо електронний магазин. Відвідувач, що приходить на сторінку магазина, насамперед переглядає його асортимент. Як правило, така можливість надається у формі пошуку в базах даних або у можливості перегляду каталогів продукції. Потім відвідувач розміщає своє замовлення на сайті. Менеджер по роботі з клієнтами перевіряє це замовлення й або відхиляє його, або передає на виконання.

Замовник може зняти своє замовлення, поки воно ще не відправлено. Коли виконане замовлення відправляється покупцю, інформація про