З вищесказаного ясно, що підтримку таких бізнес-процесів вкрай важко реалізувати на базі статичних сайтів. Отже, сучасні професійні сайти, що надають послуги електронної комерції, повинні бути динамічними.

Динамічні сайти. На динамічному сайті в основу будь-якої Web-сторінки покладений шаблон, що визначає відображення сторінки у вікні Web-браузера. Інформація публікується на сторінки за допомогою стандартних засобів, не потребуючі знання мови HTML, і досить складних для неспеціаліста процедур публікації Web-сторінки.

Якщо сайт складається з безлічі сторінок або повинен часто оновлюватись, перевага динамічної організації стає очевидною. При зміні інформаційного наповнення сторінки чи дизайну розроблювачам сайту не треба переписувати всю сторінку, оскільки сторінки не зберігаються цілком, а формуються "на лету" при звертанні до них.

Для створення динамічного сайту існують два шляхи. Перший - це написання власних програм, що відповідають за наповнення сторінки інформацією відповідно до потрібного шаблону і підтримку необхідних функцій.

Для розробки динамічних сайтів найчастіше використовуються такі системи і мови програмування, як ASP, PHP, Perl, C++. Контент динамічних сайтів зберігається звичайно в базі даних, а на зазначених мовах пишуться програми, які генерують HTML-сторінки із змісту таких баз, що і бачить на своєму екрані користувач.

Створена в такий спосіб система буде цілком відповідати своєму призначенню, однак її розробка може зажадати багато часу і зусиль програмістів.

Другий шлях - скористатися існуючими системами, так називаними системами керування Web-контентом. Застосування подібних готових систем зменшує витрати часу і сил. Однак ці системи можуть виявитися недостатньо гнучкими, набір їхніх можливостей - недостатнім чи надлишковим.

В самому загальному вигляді архітектура систем керування Web-контентом представлена на рис. 2.3. Це архітектура клієнт-сервер яка має три ланки і у якій процес обробки даних розбитий між клієнтом, сервером додатків і сховищем даних. На відміну від традиційної архітектури Клієнт-сервер яка має дві ланки тут присутня проміжна ланка між клієнтом і сховищем даних - сервер додатків.

Рис. 2.4. Типова структура систем управління Web-контентом

Архітектура клієнт-сервер. В архітектурі клієнт-сервер, яка складається з двох ланок більшість додатків виконується на клієнтському комп'ютері. При цьому для доступу до необхідних даних клієнтський додаток повинен "знати", як організовані дані і де вони зберігаються. У цьому випадку комп'ютер клієнта повинен бути досить потужним для обробки даних зі сховища (така архітектура звичайно називається "товстий клієнт"). На підприємстві, взаємодіючому з клієнтами (через Інтернет), партнерами (через екстранет) і власними працівниками (через інтрамережі) вимоги додатків диктують необхідність у трьохланковій архітектурі (її ще називають "тонкий клієнт"). Вона не вимагає особливої потужності від комп'ютерів клієнтів і дозволяє уникнути завантаженості мережі, пов'язаної з переміщенням даних. Одержуючи запит, сервер додатків обробляє його, зв'язуючись зі сховищем даних, яке може знаходитися як на цій же машині, так і на віддаленому комп'ютері. Клієнт одержує лише результат запиту у виді HTML-файлу. Таким чином, сервер додатків - це стандартизована платформа для динамічної доставки контенту і побудови основних додатків. Потрібно відмітити, що самих серверів додатків може бути багато, а зв'язок з ними відбувається через Web-сервер.

Як було сказано вище, для створення й обслуговування динамічних сайтів можна скористатися спеціальними системами керування Web-контентом. Це програмне забезпечення яке встановлюється на Web-сервері. Основна задача таких систем - контроль контенту який надходить на сайт, з метою забезпечення вірогідності і своєчасності його доставки користувачу.

В самому загальному вигляді системи керування контентом можуть складатися з таких елементів, як компоненти керування контентом, сховища даних, сервери додатків. Як правило, це обов'язкові складові, однак різні виробники пропонують різні способи їхньої реалізації.

Основні функції систем керування Web-контентом. Виробники систем керування Web-контентом одностайні тільки в самому загальному визначенні того, що повинні надавати такі системи. Їхні основні параметри можна згрупувати в три категорії: розробка контенту, керування сайтом, доставка контенту.

Розробка контенту. Це один із ключових компонентів усієї системи. Саме тут починається життєвий цикл будь-якого матеріалу який публікується на сайті. На цьому етапі відбувається обробка інформації, що надходить з різних джерел: від авторів публікацій і статей, від бізнес-партнерів, від клієнтів (замовлення). Задача підтримки спільної роботи авторів, редакторів, програмістів і менеджерів цілком перекладається на систему. Як правило, для цього використовуються контент-модель (модель представлення інформаційного наповнення сайту) і способи опису та механізми керування дизайном.

Усі компоненти сайту, включаючи шаблони і наповнення, зберігаються у визначених місцях сховища даних. Система ж автоматично звертається в потрібні місця сховища, дозволяючи безлічі користувачів, що навіть не є технічними фахівцями, працювати над підготовкою контенту до публікації, включаючи перевірку його вірогідності.

Керування сайтом. На цьому рівні відбувається розробка самого сайту, попередній перегляд і публікація підготовленого контенту. Тут розробляється зовнішній вигляд, підготовляються шаблони, розподіляються ролі користувачів і класифікація необхідної бізнес-інформації (наприклад, товари, ціни). Важливі компоненти цього рівня - служби, що підтримують своєчасність надходження необхідного контенту. У набір функцій цього рівня також повинне входити доступне неспеціалістам середовище, що відображає структуру контенту і забезпечує зручну навігацію по масивах документів, що містять тексти, графіку й інші мультимедійні компоненти.

Доставка контенту. Коли сайт цілком підготовлений до публікації, необхідні засоби для динамічного формування Web-сторінок у залежності від виду конкретних користувачів. Тому один з важливих компонентів даного етапу - персоналізація чи розподіл профілів, щоб кожен користувач одержував тільки ту інформацію, що відповідає його ролі.

Конкретні системи керування