Таблиця 3.4

Основні види діяльності, що реалізуються у навчальному процесі, та технології, які застосовують для їх оптимізації

Вид навчальної діяльності | Застосування комп'ютерних технологій

Надання (отримання) нового теоретичного матеріалу на лекціях та семінарах | мультимедійні демонстраційні досліди;

ілюстративні аудіо – та відео – матеріали;

звернення до баз даних та знань (юридичні закони, картографічні дані, міжнародні стандарти та системи, інші);

проведення відеоконференцій в реальному часі.

Засвоєння нового матеріалу на семінарах, практичних, лабораторних роботах та під час самостійної підготовки | електронні підручники та книжки за матеріалами лекцій;

електронні методрозробки для підготовки до семінарів, практичних та лабораторних робіт;

робота у віртуальних лабораторіях та практикумах;

обрахунок та оформлення результатів;

застосування комп'ютерних тренажерів;

розв’язання задач та виконання практичних завдань;

звернення до віддалених баз даних.

Поточне та рубіжне контролювання результатів засвоєння матеріалу (атестації, колоквіуми, реферати, рейтинги, заліки, іспити). | тестовий контроль підготовки до лабораторних та практичних робіт;

проведення контрольних робіт;

самоконтроль знань;

підсумковий аналіз, визначення рейтингу.

Використання віртуального дистанційного навчання створює широкий інвестиційний простір і тим самим посилює конкуренцію на ринку освітніх послуг. Крім того, складність розробки мультимедіа (і особливо - гіпермедіа) додатків є капіталоємною перешкодою на шляху до їх повсюдного використання.

Тому, останнім часом все почастішали спроби заповнити нішу на цьому ринку інвестиційними інституціями, які до цього не займались освітньою діяльністю. Прикладів тут досить багато. Так, надзвичайні перспективи демонструє компанія Unext.com, яка збирається запропонувати через Інтернет повний набір навчальних курсів коледжу. На підготовку цих курсів Unext.com залучає майже 100 млн. доларів. Компанія підписала угоди з Коламбією, Стенфордом, Карнегі-Меллоном та Чиказьким університетом. Згідно розрахунків компанії, Чиказький університет тільки від гонорарів за навчальні матеріали повинен отримати в найближчі п’ять років 20 млн. доларів. Проте, оплата праці професорів, які прийматимуть участь в проекті ще не оговорювалась.

Таким чином, величезна кількість нових точок розповсюдження вузівських знань через всесвітню комп’ютерну мережу породжує нові умови поведінки на цьому перспективному високоприбутковому ринку. Технологічні інновації і створювані ними можливості породжують потенційні конфлікти обов’язків – обов’язків професорсько-викладацького складу у відношенні до вузів, де вони працюють і обов’язків університетів та інститутів до викладацького персоналу. Фактично створюється правове середовище з новими об’єктами власності, в якому поведінка суб’єктів конфліктує з діючими законодавством та нормативами.

Одним з найгостріших питань, які виникають у цій площині є “електронне право” на викладацькі лекції та дослідження. Так, широкий громадський резонанс в США отримала заборона адміністрації Гарвардської юридичної школи на створення одним із її професорів циклу відео–лекцій для Інтернет-школи, організованої приватною компанією.

Таким чином, крім необхідності вироблення і підтримки нових зобов’язань в навчальній сфері віртуального простору виникає фундаментальна проблема суперництва інституцій дистанційного навчання з традиційними навчальними установами.

Звичайно, сьогодні в Україні, студенти ще не готові масово займатись в мережі Інтернет. Більше того, інтеграцію технологій у навчальний процес гальмує саме професорсько-викладацький склад. Але, вітчизняна аудиторія віртуальних слухачів потенційно більша ніж громада традиційних студентів. Тому, існуючі спроби створити хостінг в Україні (наприклад, проект “Система дистанційного навчання України” або ІОМ ДОУ) повинні були б насторожити адміністрації вузів перспективою втрати не тільки долі на ринку освітніх послуг, але й академічних знань.

Симптоматично, що основні моментами, які “заспокоюють” адміністрацію вузів України, співпадають з труднощами розвитку Інтернет-навчання в Україні:

порівняно невелика віртуальна вітчизняна громада;

низька пропускна спроможність каналів мережі Інтернет;

висока капіталоємність початкових інвестицій в сферу віртуального навчання.

Очевидно, що ресурси вітчизняних вузів ще не дозволяють створювати сучасні “онлайн кампус”. Це призводить до того, що більшість сайтів, створених навчальними закладами є радше орієнтованими на їх рекламу, ніж на інтерактивний режим роботи. Таким чином, пошук навчального матеріалу є малоефективним.

Використання Інтранет як основи для створення віртуального навчального сайту

Одним з напрямків адаптації навчальних програм до віртуального середовища можна розглядати використання Інтранет в навчальному процесі.

Дуже часто під терміном Інтранет розуміється корпоративна мережа. Таким чином, використання Інтранет створює в студентів “матеріальну” базу для вдосконалення корпоративного духу. Інтранет можна було б використати як добрий спосіб організації колективної роботи, а не просто як конкретний набір технічних рішень.

Крім того, ми вважаємо, що використання Інтранету є реальним засобом апробації методик дистанційного навчання. Його надзвичайно зручно поєднувати їх із традиційним навчанням в аудиторіях. Наш досвід свідчить, що Інтранет є зручним фактором поширення альтернативних освітніх методик (case-study, групові проекти, тощо).

Додаткові переваги Інтранет з’являються із використанням електронної пошти. Завдяки їй вдається уникнути “звалища” на диску серверу, а зв’язок встановлюється з допомогою звичайного телефонного каналу. Останнє є важливим для налагодження комунікації між віддаленими структурними мережами. Ми переконані, що після привикання у використанні електронної пошти, студенти самі не хочуть більше переходити до старої системи безпосередньої передачі файлів з каталогу в каталог. Маючи власне доменне ім’я, можна легко настроїти всю систему таким чином, щоб кожний викладач та студент міг як відправляти, так і приймати електронну пошту.

Для того, щоб вузівська мережа почала називатись “Інтранет” необхідно щоб:

обмін інформації між учасника здійснювався з допомогою електронної пошти;

пошук інформації здійснювався за посиланнями на цю інформацію, розташовану в одному всім відомому архіві (WEB сервер).

Для організації внутрішньої електронної пошти і внутрішнього WEB серверу не потрібно достатньо довго встановлювати додаткові елементи в локальній мережі. Все програмне забезпечення, необхідне для організації Інтранет можна встановити на виділеному сервері локальної мережі.

Проте, навіть використання Інтранет, інтегрованого в Інтернет, ставить перед ВУЗом проблеми, характерні для глобального віртуального простору:

пошук та підбір викладачів, готових використовувати дистанційну форму навчання;

створення умов для формування вузівської віртуальної пам’яті;

напрацювання принципів співробітництва.

Досвід