У цілому позитивно оцінюючи поділ громадськості на зовнішній і внутрішню, варто помітити, що це занадто загальний підхід, малокорисний для практики Паблік рілейшнз.

Більш плідною вважається типологізація громадськості, запропонована американським дослідником Джерри Гендриксом. Для цілеспрямованої, знов-таки комунікативної роботи всякої організації він рекомендує виділяти такі головні групи громадськості:

працівники засобів масової інформації (місцеві, загальнонаціональні, спеціальні канали);

громадськість власне організації, у тому числі керівний і обслуговуючий персонал центрального офісу, головні обрані і призначені фахівці різного профілю, заслужені і почесні члени організації, виробничий персонал різних рівнів, що обслуговує персонал на виробництві, члени профспілки й інші;

місцеві жителі, їхнього засобу інформації, лідери груп і керівники місцевих політичних, суспільних, ділових, релігійних, культурних і інших організацій;

інвестори, у тому числі реального і потенційні, преса по фінансових питаннях, статистична служба, мережі фінансової й економічної інформації, страхові організації і д.т.;

державні органи, включаючи представників законодавчої, виконавчої і судової влади центрального і місцевого рівнів, органи місцевого самоврядування й ін.;

споживачі, у тому числі персонал власне організації, різні групи споживчої громадськості, активісти захисту прав споживачів, видавництва для споживачів, місцеві засоби масової інформації, лідери місцевого значення;

громадськість груп особливих інтересів, їхні канали інформації, лідери, керівники організацій і т.д.

У розгорнутому виді розрізняють близько 150 різноманітних груп громадськості (Див.: Newsom D. and others. This is PR. - P. 142-144).

В залежності від задач організації і конкретних ситуацій можуть використовуватися й інші підходи до загальної типологізації груп громадськості, що розділяється, наприклад, на категорії, що перетинаються між собою в соціальному плані. Зокрема, з погляду вагомості громадськості для організації виділяються такі її групи:

1. Головна, другорядна і маргінальна. Головна громадськість - та, що може надати найбільшу допомогу або принести найбільшу шкоду зусиллям організації. Другорядна громадськість - та, що має визначене значення для організації, а маргінальна - найменш істотна для неї. Приміром, керівництво податкової інспекції, що контролює податкової справи, може на якийсь час стати самою головною громадськістю для комерційні організації, що очікують конкретних правил і інструкцій з питань подачі інформації про прибутки, тоді як законодавці і вся інша громадськість країни можуть переміститися в розряд другорядних.

2. Традиційна і майбутня. Наприклад, що служать організації, її нинішні постійні клієнти є традиційними групами громадськості, тоді як студенти і потенційні клієнти являють собою громадськість організації в перспективі. Жодна організація не може задовольнитися відносинами зі своїми групами громадськості, що постійно змінюються. Сьогодні громадськість організації, скажемо, представлена численними соціальними групами, починаючи з жінок, національних меншостей і закінчуючи старими громадянами, інвалідами й ін. Але кожна з них потенційно може стати головної для життєдіяльності організації в майбутньому.

3. Прихильники, опоненти і байдужні. Така типологізація важлива з практичної точки зору. Адже цілком зрозуміло, що організація або установа повинні по-різному відноситися до тих, хто підтримує них, або до тих, хто виступає проти. Наприклад, стосовно прихильників організація повинна налагоджувати комунікації, що зміцнювали б їхню довіру до неї. Що стосується скептиків, то для того, щоб змінити їхня думка у свою користь, організація повинна скоріше прибігати до аргументування і переконання. Вирішальне значення, особливо в політичній сфері, має байдужна громадськість. Численні виборчі й інші кампанії були виграні саме тому, що деякі кандидати або політичні діячі зуміли краще своїх конкурентів залучити на свою сторону виборців, що не визначилися або байдужих до політики. (Див.: Seitel F.P. The Practice of Public Relations: Sixth ed. - New Jersey, 1995.-P. 9-11).

Як бачимо, будь-яка організація в тій або іншій ситуації може мати справу з величезною кількістю важливих для неї груп громадськості. Їй необхідно бути уважної до їхніх специфічних інтересів, побажанням і проблемам. Вона повинна пам'ятати, що будь-яка група особливого інтересу сама по собі є складним соціальним явищем. Тому гармонічне узгодження дій, необхідних для завоювання її підтримки, можливо тільки завдяки продуманій, гнучкій системі Паблік рілейшнз, коли у визначеній ситуації враховуються особливості й інтереси кожної цільової групи.

Перевіривши "ситуативну теорію" громадськості на матеріалі цілого ряду проблемних ситуацій, зокрема екологічних, згадуваний уже Д.Груниг зробив висновок, що, наприклад, екологічні групи громадськості, що утворилися в результаті збігу характеру комунікаційного поводження для захисту навколишнього середовища, як правило, мають унікальну динаміку й істотно відрізняються від інших груп, що формуються по демографічних або яких-небудь інших ознаках і установкам. На підставі цього він пропонує виділяти наступні чотири групи громадськості:

Громадськість, що реагує на всі проблеми, тобто активність, що виявляє, по будь-якому питанню.

Байдужа громадськість, тобто індиферентна, що не виявляє активності ні по яких проблемах.

Громадськість навколо однієї проблеми, тобто активна з приводу одного або обмеженого числа взаємозалежних питань (приміром, захист тварин).

Громадськість навколо проблеми, що загострилася. Ця громадськість починає активно діяти після того, як завдяки засобам масової інформації проблема уже відома практично всім і стала предметом широкого обговорення в суспільстві (наприклад, падіння народжуваності в країні). (Grunig James E. and Repper Fred C. Strategic Management, Publics, and Issues // Excellence in Public Relations and Communication Management /Ed. by James E.Grunig.-N.J., 1992.-P. 135-139).

Правда, ситуативний підхід до групування громадськості і запропоновані визначення груп у конкретних обставинах відрізняються унікальністю, неповторністю, тому при інших специфічних обставинах вони можуть бути використані нечасто. Наприклад, виявилося, що ефективно працюючі визначення груп громадськості виходять за