Кількісна інформація поділяється на облікову і необлікову. До облікових джерел інформації відносяться:

бухгалтерський облік і звітність;

статистичний облік і звітність;

оперативний облік і звітність;

вибіркові облікові дані.

До необлікових джерел інформації відносяться наступні:

результати внутрішньовідомчої і позавідомчої ревізії, зовнішнього і внутрішнього аудита;

результати перевірок податкової служби;

матеріали постійно діючих виробничих нарад;

протоколи зборів трудових колективів;

матеріали преси й інших ЗМІ;

пояснювальні і доповідні записки, переписка з вищестоящими, фінансовими і кредитними організаціями;

матеріали, одержувані в результаті особистих контактів з виконавцями.

Також для управлінського обліку необхідний нормативний матеріал (міститься у виробничих паспортах, цінниках, прейскурантах, довідниках і т.п.) і технічна інформація (паспорта машин і устаткування, креслення, специфікації і т.п.).

Для прийняття оперативних управлінських рішень може застосовуватися повна або неповна інформація про об'єкт дослідження.

Неповна інформація, що піддається швидкій обробці, у ряді випадків виявляється достатньою для прийняття оперативних управлінських рішень, але це може позначитися на якості цих рішень.

Джерела інформації управлінського обліку визначаються цілями застосування такої інформації. Для різних цілей необхідні різні дані, але основними даними є:

витрати на виробництво;

собівартість продукції (робіт, послуг);

випуск і результати реалізації продукції (робіт, послуг);

дані про рентабельність.

Необхідно визначити джерела одержання цих даних з урахуванням дотримання усіх вимог, пропонованих до управлінської інформації.

Основні характеристики управлінської інформації:

стислість: інформація повинна бути чіткою, не містити нічого зайвого і не концентрувати увагу її споживача на несуттєвих або не стосовних до справи зведеннях;

точність: користувач повинний бути впевнений, що інформація не містить помилок або пропусків, а також навмисного перекручування;

оперативність: інформація повинна надаватися в терміни, що дають можливість швидко зорієнтуватися і вчасно прийняти ефективне управлінське рішення. У противному випадку вона малопригодна для цілей управління;

порівнянність: інформація, отримана в різний час і по різних відділам/підрозділам, повинна бути порівнянна;

доцільність: інформація повинна відповідати тій меті, для якої вона підготовлена. Інформація повинна допомагати у вирішенні конкретних управлінських задач;

рентабельність: підготовка інформації не повинна коштувати більше, ніж вигоди від її використання. Витрати по підготовці внутрішньофірмової інформації не повинні перевищувати економічний ефект від її використання;

об'єктивність: інформація повинна бути неупередженою і безсторонньою, тобто такою, що дає об'єктивну оцінку ситуації;

адресність: інформація повинна відповідати вимогам конкретного користувача і відповідати рівню його підготовки і положенню в ієрархії компанії;

аналітичність: інформація, що використовується для внутрішніх управлінських цілей, повинна містити дані поточного експрес-аналізу або припускати можливість проведення наступного аналізу з найменшими витратами;

корисність: інформація повинна привертати увагу керівників до сфер потенційного ризику й об'єктивно оцінювати роботу менеджерів підприємства;

конфіденційність: як правило, управлінська інформація носить конфіденційний характер і вимагає захисту.

Найчастіше, інформація, яка необхідна для прийняття управлінських рішень отримується шляхом проведення маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження - це збір, обробка й аналіз інформації з метою зменшення невизначеності при прийнятті управлінських рішень.

Напрямок і характер маркетингових досліджень формуються під впливом проблем, які необхідно вирішувати. Інформація, яку необхідно одержати в ході маркетингового дослідження повинна розкривати:

купівельний попит, запити і потреби споживачів;

ресурси потенційного ринку з погляду покупців, обсяг продажів, загальну вартість продажів;

характеристику потенційних потреб;

територіальне (географічне) розміщення ринку;

дані про конкурентів;

загальні ринкові умови (податки, закони і т.д.).

Сукупність всієї інформації, необхідної для виконання маркетингових заходів, називають системою маркетингової інформації. При організації і проведенні маркетингових досліджень велике значення має збір і аналіз первинної і вторинної інформації.

Первинна інформація - це зведення, що вперше збирають для якої-небудь конкретної мети.

Вторинна інформації - це зведення, що уже десь існують, які вже були раніше зібраними для інших цілей.

Приступати до роботі зі збору інформації потрібно з пошуку саме вторинної інформації, тому що це дозволить не тільки заощадити час і засоби при пошуку первинної інформації, але і можливо внесе корективи в поставлені раніше цілі поточного дослідження.

Існують два види джерел вторинної інформації: внутрішні і зовнішні. Внутрішніми джерелами вторинної інформації є: статистична звітність (дані про збут і запаси); бухгалтерська звітність (дані про прибуток і збитки); рахунки клієнтів; матеріали раніше проведених досліджень; письмова звітність, що зберігається в організації.

Зовнішні джерела вторинної інформації поділяються на урядові і неурядові. Уряди багатьох країн збирають і розсилають великий обсяг статистичного й описового матеріалу з питань ціноутворення, кредитній політиці й ін.

Вторинна неурядова інформація може бути отримана з трьох джерел: періодичних видань; книг, монографій і інших неперіодичних публікацій; комерційних дослідницьких організацій.

Періодичні видання (газети - економічні розділи, спеціалізовані журнали, економічні бюлетені, огляди ринків, публікації торговельних палат і союзів підприємців, видання банків, рекламних агентств) публікуються як видавничими фірмами, так і професійними або галузевими асоціаціями.

Крім того, у засобах масової інформації публікуються фінансові звіти підприємств; інтерв'ю керівників і фахівців; реклама. Вони, також як і спеціалізовані виставки і ярмарки, можуть стати важливими джерелами необхідних зведень у ході проведених досліджень.

Комерційні дослідницькі організації проводять дослідження і надають їхні результати своїм клієнтам за плату. Зведення економічного характеру, розповсюджувані спеціалізованими фірмами у формі друкованої продукції або магнітних носіїв (комерційні бази або банки даних), у залежності від обсягу і цінності інформації можуть коштувати від декількох сотень гривень до сотень тисяч і мільйонів гривень.

Зовнішніх джерел інформації дуже багато і тому прагнення зібрати всі дані, що відносяться до досліджуваної проблеми можуть виявитися або просто нереалізованим, або привести до величезних витрат часу і ресурсів. Треба пам'ятати про ефект Парето, відповідно до якого 80% інформації міститься в 20% джерел. Отже, із всього обсягу джерел необхідно вибрати самі цінні. І навіть у цьому випадку, при всій цінності отриманої інформації