Прийшовши за дві-три хвилини до зустрічі в приймальню, треба чітко назвати секретареві свої ім'я, прізвище, мету приходу.

Під час бесіди слід уважно слухати співрозмовника, не треба робити нервових рухів, крутити в руках якісь предмети чи що-хвилини поглядати на годинник.

Відповідати на запитання потрібно якомога чіткіше й лако-нічніше, бо безперервне красномовство справляє таке саме не-сприятливе враження, як і бурмотіння та заїкання. У ділових бесідах фіксований не тільки початок, а й закінчення. Трап-ляється, захопившись відповідями, відвідувач згадує про власні запитання, коли час зустрічі вичерпався.

Нарешті, не можна затягувати бесіду — розмову варто завер-шити за мить до того, як відчуєте себе зайвим.

Найважливішими етичними принципами у бесіді керівника з працівником при прийомі на роботу є:

конфіденційність (забезпечення умов для щирої і відвертої бесіди, особливо при викладі причин залишення колишньої робо-ти);

доброзичливість (ставлення до співрозмовника має бути по-зитивним, схвальним. Ваше схвалення і психологічна проник-ливість допоможуть йому точніше висловити свої думки, не за-мовчувати істотного. Навпаки, негативне ставлення відразу вик-личе у співрозмовника захисну реакцію, почуття невпевненості, настороженість, негайність);

психологічна проникливість (здатність до розуміння іншої людини, її емоційного стану, вміння підтримувати розмову, ви-рішувати конфліктну ситуацію, давати належну оцінку культурі мови, виразу обличчя співрозмовника);

тактовність (повага до співрозмовника, обережність у висловлюваннях, вміння надати йому психологічну підтримку і сло-вом, і жестом тощо).

Висновок

Альфа й омега людських взаємин, початок і кінець їх — ділове спілкування. Саме в процесі трудових відносин найповніше ви-являються особистісні якості, зокрема здатність людини вступати в діалог з колегою, співробітником, партнером і знайти спільну мову з ними, тобто досягти взаєморозуміння й мети взаємодії.

Спілкування, а ділове особливо, передбачає різні способи вза-ємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів — вербальних і невербальних. Основною формою спілкування є бесіда, розмова.

Послуговуючись мовою, що є «вбранням думки», людина в процесі спілкування дістає вкрай потрібну для її життєдіяльності інформацію й передає отримані відомості навколишнім, додер-жуючи при цьому певних мовних дозволів і заборон, узвичаєних у суспільстві. Оцінюючи ту чи іншу людину, рівень її освіченості, культури, визначають передусім її здатність і вміння дотримува-тись мовного етикету. Кажуть, пташку впізнають по пір'ю й пісні, а людину по мові й мислі.

Розмовляючи з людьми, треба брати до уваги складність їх-нього внутрішнього світу, психіки, намагатися визначити харак-тер і тип темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, мелан-холік) , аби відшукати потрібний ключ до ефективного ведення бесіди. Підвищити свої шанси на успіх у діловому спілкуванні можна, заздалегідь довідавшись про спосіб мислення, позицію співрозмовника. Це дасть змогу краще представити себе. Варто також спиратися і на інтуїцію.

Щоб досягти мети бесіди, треба з першого до остан-нього слова підтримувати психологічний контакт зі своїм співроз-мовником, викликаючи й постійно стимулюючи в нього заці-кавленість розмовою. Слід впливати на нього не тільки за допо-могою логіки, розумових міркувань, а й зачіпати його почуття. Адже сильні емоції завжди позначаються на думках, надовго залишаються в пам'яті. Та не треба виходити за межі так-товної поведінки під час розмови — не слід влаштовувати сво-єрідного міні-шоу з голосними вигуками, зайвими запевненнями чи, навпаки, з гіркими сльозами, незрозумілим бурмотінням, похнюпленою головою тощо. Треба вражати образами і кар-тинами, породженими нашою думкою й домальованими уявою слухача. Це запорука того, наші слова не знехтують відразу після зустрічі, враження від них матиме позитивний вплив.

Література

Арутюнян В. Как стать бизнесменом. – М., 1994.

Жуков Ю. Эффективность делового общения. – М., 1990.

Коваль А. Ділове спілкування. – К., 1992.

Корніяка О. Мистецтво ґречності. – К., 1995.

Культура ділового спілкування. – К., 2000.

Мескон М. Основы менеджмента. – М., 1992.

Мироненко В. Популярная психология. – М., 1998.