Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладення та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва.

Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав на знак для товарів і послуг.

При цьому важливо ознайомитися з деякою зарубіжною практикою захисту прав на товарні знаки. Чинність зареєстрованого товарного знака поширюється на всю державу, де або для якої цей знак зареєстрований. Вислів "для якої" стосується тих випадків, коли товарний знак зареєстрований для ряду країн у Міжнародному бюро ВОІВ або в регіональному відомстві з товарних знаків, зокрема в Африканській організації з охорони інтелектуальної власності. Реєстрація знака в одній країні не має сили в інших країнах. Щоб одержати правову охорону в інших країнах, товарний знак має бути зареєстрований у кожній країні, за винятком випадків реєстрації у відповідних міжнародних органах.

Як уже зазначалося, на відміну від винаходів, охорона товарного знака не обмежена часом. Прикладом може бути товарний знак винозаводчика П. А. Смирнова. Якщо охорона основана на реєстрації, то національні закони містять приписи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який його зареєстровано, наприклад, на 10 років. Проте його охорону можна подовжувати необмежену кількість разів, зокрема через кожні 10 років, сплачуючи при цьому встановлений збір. Таким чином охорона товарного знака може бути необмеженою. Практиці відомі випадки, коли товарний знак охороняється понад сто років.

Використання знака.

Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей знак для комерційних цілей. Що означає "для комерційних цілей"? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак — це коли знак використовує інше підприємство для таких самих товарів або послуг, що і сам володілець. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в даному разі ризик обману споживачів.

Звичайно вважають, що "використання" знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. У деяких законах згадуються також навіть підготовчі дії, зокрема накопичення товарів для продажу на складах.

Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, якщо використання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача. Іншими словами, якщо рядовий споживач вважає, що товар чи послуга, для яких відповідач використав товарний знак, вироблені на підприємстві володільця знака, то він уже введений в оману і, отже, володілець товарного знака має право вимагати припинення такого використання.

Таким чином, у багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги, які не перераховані в реєстраційному переліку, за умови, що вони настільки близькі до перелічених, що це може ввести в оману споживача. Застосовуючи це правило, звичайно враховують масштаб використання захищеного товарного знака, розмір підприємства володільця даного знака: чим більше підприємство і чим ширше використовується товарний знак, тим більший обсяг охорони.

Національні закони багатьох країн, крім розглянутих, називають ще два випадки порушення прав на товарний знак:

використання знака невідповідне його статусу або не за призначенням.

Перший випадок стосується використання охоронюваного товарного знака для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак "Кока-кола" використовується виробником джинсів і якщо при цьому складається враження, що запропонований товар підвищує репутацію "Кока-кола" як напою, який вживає сучасна молодь, то це слугуватиме інтересам компанії "Кока-кола". І навряд чи можна стверджувати, що може виникнути плутанина щодо походження джинсів, якщо виробник їх зазначить, що виробила їх компанія "Кока-кола". Він тільки одержить прибуток, скориставшись репутацією товарного знака "Кока-кола", не вводячи споживача в оману.

Другий випадок стосується використання охоронюваного знака в словниках, енциклопедіях або інших подібних виданнях. Тут також складається ситуація, коли відомі товарні знаки іноді використовуються як назви продуктів. Може трапитися так, що редактори словника ненавмисне використовують товарний знак як назву продукту. Звичайно, таке використання не має комерційної мети і не вважається порушенням. Проте, оскільки це використання завдає все ж володільцю товарного знака певної шкоди, бо виникає небезпека перетворення товарного знака на родову назву, то в ряді країн вважають, що володілець знака може таке використання заборонити.

Право на фірмове найменування

Чинне цивільне законодавство також поки що не знає такого інституту, він перебуває у стадії становлення. Проте назріла необхідність у розробці і прийнятті спеціального закону, який мав би своїм завданням охорону прав на фірмове найменування (фірму). Не має значення, чи буде окремий закон, чи це буде глава в новому ЦК України.

У законі про охорону прав на фірмове найменування (фірму) має бути сформульовано його поняття. Це передусім будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи. Назва має бути чіткою, короткою, такою, що легко сприймається і запам'ятовується або, як кажуть, благозвучною. Однією із необхідних умов такого фірмового найменування має бути відповідність назви характерові діяльності даної фірми. Ця вимога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву "принцип істинності фірми". Не може бути визнане найменування фірми "Дарунки ланів" як такої, що продає одяг, вироблений із вовни овець.

Ще однією правовою ознакою фірмового найменування має бути вимога щодо оригінальності найменування. Не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використовуване або настільки схоже