ІВАНО – ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНЧЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУРСОВА РОБОТА
Маркетингові дослідження в-лактамних антибіотиків при лікуванні пневмоній
ЗМІСТ
Вспуп........................................................................................................................3
Глава 1. Класифікація в-лактамних антибіотиків 9
1.1. АТС класифікація 9
1.2. Фармакологічна класифікація 11
Глава 2. Кон’юнктура ринку 13
2.1. Вітчизняні та іноземні фірми-виробники 13
2.2. Дослідження ринку в-лактамних антибіотиків 14
2.3. Об’єм продажу в-лактамних антибіотиків 15
Висновок 17
Список літератури 18
Вступ
Негоспітальна пневмонія (НП) і в XXI столітті залишається важливою медико-соціальною проблемою. Це зумовлено, в першу чергу, її значною поширеністю, досить високими показниками інвалідизації та смертності, а також значними економічними втратами внаслідок цього захворювання. [1].
Пневмонія – це гострий інфекційний процес, який виникає в респіраторному відділі дихальної системи з запальною інфільтрацією тканин легень, наповненням альвеол ексудатом і клінічно проявляється загальною реакцією організму на інфекцію (лихоманка, ознаки інтоксикації), кашлем, дихальною недостатністю (задуха, участьдопоміжної мускулатури в акті дихання та ін.), локальними фізикальними симптомами і вогнищево-інфільпраційними змінами на Rh-грамі легень. [2].
Згідно з результатами зарубіжних епідеміологічних досліджень, захворюваність дорослих (18 років та старше) на негоспітальну пневмонію коливається в широкому діапазоні: від 1-11,6 випадку на 1000 осіб молодого та середнього віку і до 25-44 – на 1000 осіб старших вікових груп (65 років та старше). В США щорічно реєструють 5,6 млн хворих на НП, з яких біля 1,7 млн госпіталізують. З числа останніх безпосередньо від НП щорічно вмирають більше 60 тис. осіб. Протягом року загальна кількість дорослих хворих (18 років та старше) на НП в 5 країнах Європи (Великобританія, Франція, Італія, Німеччина, Іспанія) перевищує 3 млн осіб. При НП найнижчу летальність
(1-3 %) реєструють в осіб молодого та середнього віку без супутніх захворювань. В осіб старших вікових груп за наявності супутніх захворювань (хронічне обструктивне захворювання легень, злоякісне новоутворення, алкоголізм, цукровий діабет, захворювання нирок та печінки, серцево-судинне захворювання та ін.), а також у випадку тяжкого перебігу НП, цей показник досягає 15-30 %.
В Україні в 2004 р., за даними офіційної статистики, захворюваність дорослих на пневмонію склала 4,0 на 1000 населення, а смертність – 12,8 на 100 тис. населення, тобто померло біля 3,2 % з тих, хто захворів на пневмонію. [3]. Захворювання в дитячому віці складає від 5-10 до 20-30 на 1000 дітей (в залежності від віку). [2]. Однак ці показники не в повній мірі відображають рівень справжньої захворюваності і смертності [3], оскільки пізня діагностика пневмонії, а також несвоєчасне і неадекватне її лікування може ускладнити перебіг захворювання і навіть смерті.[2]. Крім того, в Україні досі відсутні статистичні показники по окремих видах пневмонії, що не дає можливості проводити відповідний аналіз і порівнювати наші дані з міжнародними.
Сьогодні в розвинутих країнах світу лише 20 – 30 % хворих на НП потребують лікування в умовах стаціонару (з них від 5 до 10 % в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ)), решта хворих можуть і повинні лікуватись амбулаторно, що зменшує ризик виникнення госпітальної інфекції і витрати на лікування. В зв’язку з цим, принциповими є три питання: кого?, чим?, як довго слід лікувати в амбулаторних умовах.
Для відповіді на перше запитання запропоновані різні прогностичні шкали, з яких найбільш простою і зручною є шкала Британського торакального товариства. Згідно з нею виділені 3 групи несприятливих прогностичних факторів ризику летального кінця у хворих на НП:
1. Основні:
порушення свідомості;
частота дихання 30 за 1 хв та більше;
артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст. та/або діастолічний артеріальний тиск 60 мм рт. ст. та нижче);
азот сечовини вище 7 ммоль/л.
2. Додаткові:
двобічне або багаточасткове ураження легень, порожнини розпаду, плевральний випіт (за даними рентгенологічного обстеження);
гіпоксемія (SaO2 менше 90 % або Ра02 нижче 60 мм рт. ст.).
3. Фактори, які були у хворого до початку захворювання на НП
вік 50 років та старше;
наявність супутнього захворювання (хронічне обструктивне захворювання легень, бронхоектатична хвороба, злоякісна пухлина, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, застійна серцева недостатність, хронічне захворювання печінки, цереброваскулярне захворювання, алкоголізм, наркоманія).
Ключовим для визначення тяжкості перебігу НП у хворих є оцінка основних несприятливих прогностичних факторів.
У пацієнтів з відсутністю будь-яких несприятливих прогностичних факторів із трьох наведених груп існує низький ризик летального кінця
(0,1-0,4 %). У таких хворих немає медичних показань для госпіталізації і вони підлягають амбулаторному лікуванню. Однак хворі можуть бути госпіталізовані за умови урахування соціальних обставин – неможливість адекватного догляду за хворими та виконання всіх призначень лікаря в домашніх умовах.
Пацієнтів з наявністю одного з основних несприятливих прогностичних факторів слід госпіталізувати. Для пацієнтів, які мають прогностичні фактори інших груп (додаткові фактори та/або ті, що були у хворого до початку захворювання), при вирішенні питання про місце (амбулаторне або в умовах стаціонару) та об’єм лікування (як хворих з нетяжким або тяжким перебігом НП) слід виходити з позицій конкретної клінічної ситуації.
Наявність у пацієнтів двох або більше основних несприятливих прогностичних факторів свідчить про тяжкий перебіг захворювання та високий ризик летального кінця (23 % — при 2 факторах, 33 % — при 3), тому їх необхідно терміново госпіталізувати у ВРІТ.
Враховуючи відомі певні обмеження традиційних методів етіологічної діагностики НП, доцільним є поділ пацієнтів на окремі групи, у відношенні до кожної з яких можна передбачити найбільш ймовірних збудників та їх чутливість до антибактеріальних препаратів.
При розподілі на групи враховують вибране на