мистецтво точного знання, що має бути зроблено і як зробити це найкращим і найдешевшим способом.

Основне завдання менеджменту - зробити людей здатними до спільних дій постановкою єдиних цілей, наділенням цінностями, правильною структурою організації, вихованням необхідних трудових навичок і забезпеченням професійного розвитку.

Цінність менеджменту як способу вирішення соціально-економічних завдань не в тому, що він являє собою доскональну теорію актуальних рішень, а в тому, що він створює організаційні умови для використання науки, практичних навичок і знань.

Важливу роль, відіграє мистецтво менеджменту, що поєднує об’єктивне й індивідуальне в діяльності і підкоряється законам творчості. Мистецтво менеджменту – це навички, вміння впроваджувати теоретичні знання в практику, сукупність прикладів, зразків чи еталонів умілого вирішення управлінських проблем на різних рівнях.

Поняття менеджмент часто межує з поняттям бізнес. Бізнес – це діяльність, направлена на отримання прибутку шляхом створення і реалізації певної продукції чи послуг. Бізнесмен і менеджер – це не одне і теж. Бізнесмен – це той, хто «робить гроші», власник капіталу, що знаходиться в обігу і приносить доход. Ним може бути ділова людина, під керівництвом якого ніхто не знаходиться, чи власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є власником її акцій, і навіть є членом її правління. Менеджер – обов’язково займає постійну посаду, під його керівництвом знаходяться люди. Менеджери працюють на всіх «ешелонах» управліня, і за американським поняттям в задачу менеджера входить організація конкретної роботи в межах певної кількості співробітників, які підпорядковуються йому.

Менеджмент підприємством відрізняється від інших видів управління тим, що ціллю, задачею його управління є виробництво товарів чи задоволення соціальних потреб через ринок.

Слід провести порівняння і з таких понять, як «менеджер» і «підприємець». Підприємництво – це вид діяльності, що найбільше пов’язаний з особистістю людини – підприємця, який веде бізнес, відкриває нову справу, реалізує нововведення, вкладаючи власні засоби в нове підприємство і беручи на себе власний ризик. Проте часто видатні підприємці виявляються неефективними керівниками. Більшість нових підприємств у бізнесі розпадається, і осною причиною краху є погане керівництво, а не погана ідея.

Коли менеджер більш схильний до бюрократичного стилю керівництва, то різниця між ним і підприємцем дуже велика. Ці розмежування стираються, коли менеджер активно шукає можливості і ризикує, щоб досягти змін і удосконалення. Такий стиль управління є підприємницьким, а менеджер – підприємливим.

Оскільки саме менеджери управляють організацією, то менеджмент нерідко ідентифікують з менеджерами – певною категорією людей. Також менеджмент означає апарат управління чи специфічний орган функціонування комерційного підприємства.

3. Рівні менеджменту. Особливість розподілу управлінської праці

Результативність менеджменту підвищується за допомогою менеджерів, тобто спеціалізації управлінських працівників на виконання визначених видів діяльності(функцій), розмежування їхніх повноважень, прав і сфер відповідальності. Розподіл праці – очевидна характеристика організації.

Виділяють наступні види поділу праці:

функціональний;

структурний;

технологічний;

професійно-кваліфікаційний.

Функціональний поділ праці – це формування груп працівників управління, що виконують такі функції менеджменту як планування, організація, мотивація, контроль тощо.групи працівників спеціалізуються на цих функціях.

Структурний поділ праці будується на таких характеристиках: організаційна структура, масштаби, сфери діяльності, галузева чи територіальна специфікація. Фактична кількість рівнів управління в залежності від розміру підприємства коливається від 1-2 до 9-10.

Технологічний і професійно-кваліфікаційний поділ праці враховує види і складність виконуваних робіт:

керівники – прийняття рішень і організація їх практичної реалізації;

фахівці – проектування і розробка варіантів рішень;

службовці – інформаційне забезпечення всього процесу.

У великій, складній організації вся управлінська праця розділена по горизонталі і вертикалі. По горизонталі відбувається розстановка конкретних керівників на чолі окремих підрозділів(менеджери відділів). Класичним прикладом горизонтального розподілу на виробничому підприємстві є персонал, виробництво, маркетинг та фінанси.

Оскільки праця в організації розподіляється на частини, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Це і є вертикальний розподіл. . Вертикальне розгортання розподілу праці в результаті створює рівні управління. Зазвичай в організації можна визначити, на якому рівні знаходиться один керівник по відношенню до іншого. Кількість рівнів управління може бути різною і залежати від специфіки конкретної організації і управлінської роботи. Суть управлінської діяльності – неоднорідність, короткочасність, розмаїтістьі фрагментарність.

Соціологи виділяють три рівні менеджменту: технічний, управлінський і інституціональний. Знаходячись на цих рінях люди виконують різні функції. На технічному рівні люди в основному займаються щоденними операціями і діями, необхідними для забезпечення ефективної виробничої діяльності або надання послуг. На управлінському рівні – узгоджують зусилля різних підрозділів організації. Керівники на інституційному рівні розробляють цілі організації та довгострокові плани, формулюванням цілей, адаптуванням організації до змін тощо.

Більш загально використовуваним способом описання рівнів управління є виділеня керівників вищої, середньої та низової ланок. При цьому використовується форма пвраміди, щоб показати, що на кожномунаступному рівні управління людей більше ніж на попередньому.

Керівники низової ланки (операційні керівники) – це організаційний рівень., який знаходиться безпосреедньо над неуправлінськими працівниками. Ці керівники здійснюють в основному контроль за виконанням виробничих завдань, відповідають за безпосередню реалізацію виділених їм ресурсів (напр. Зав.кафедрою, зав.відділом). Цих керівників часто називають молодшими начальниками. Ця робота характеризується великим напруженням і різноманітними діями.

Керівники середньої ланки координують і контролюють роботу молодших начальників. Часто керівник середньої ланки очолює великий підрозділ чи відділ організації, тому їх роботу важко узагальнити.

Керівники вищої ланки. За чисельністю їх значно менше, ніж керівників інших ланок. Це голови рад директорів, президенти, ректор і т.д. Ці керівники відповідають за прийняття найважливіших рішень в організації.

4. Типи та види менеджменту

Структуризацю менеджменту як діяльності можна