Проблема підвищення конкурентоспро-можності має кілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), ко-мерційний. І хоча всі еони становлять єди-ну систему забезпечення конкурентоспро-можності продукції, існує певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з огляду на їх «вагомість».

Оскільки вирішення питань економічного аспекту є першочерговим, то ми пропону-ємо в його рамках розробити такі з них. По-перше, це питання загальних умов за-безпечення конкурентоспроможності продукції, по-друге, питання спеціальних умов підвищення (забезпечення) якості продук-ції як основного еректора 11 конкуренто-спроможності.

Отже, що стосується загальних умов за-безпечення конкурентоспроможності про-дукції, то головними з них є такі: 1) ці-нова політика щодо конкурентоспромож-ності продукції; 2) інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспро-можної продукції; 3) оподаткування під-приємств, що випускають конкурентоспро-можну продукцію; 4) кредитна політика держави і банківських структур щодо під-приємств, які випускають конкурентоспро-можну продукцію, і щодо самої конкурен-тоспроможної продукції (розробка, осво-єння, виробництво); 5) регулювання імпор-ту продукції; 6) регламентація фінансового обліку; 7) антимонопольна політика.

Цінова політика у сфері забезпечення конкурентоспроможності продукції має базуватися на принципах державного регу-лювання цін на окремі види продукції (наприклад, заборона демпінгових цін, об-меження монопольних, державних, прей-скурантних і деяких інших ринкових цін). У цьому зв'язку на особливу увагу заслуго-вує система амортизаційних відрахувань, яка прямо впливає на ціноутворення, от-же, і на конкурентоспроможність продук-ції.

Інвестиційна політика держави щодо ви-пуску конкурентоспроможної продукції, за прикладом країн з розвинутою ринковою економікою, має бути побудована на базі першочергового інвестування перспектив-них технологій і виробів, цільових програм з їх розробки та впровадження.

Оподаткування як засіб створення кон-курентоспроможної продукції повинне ма-ти сприятливий характер щодо підприєм-ницьких структур (які створюють і випус-кають конкурентоспроможну продукцію або розробляють відповідну технологію), зокрема, спрощення механізму створення і реєстрації підприємств.

Кредитна політика (від кого б не надхо-дили кредити) повинна мати пільговий ха-рактер щодо умов і строків кредитування як підприємств, що освоюють конкурентоспроможну продукцію, так і організацій, що створюють (розробля-ють) конкурентоспроможну продукцію.

Регулювання імпорту продукції перед-бачає введення або протекційних, або об-межувальних умов щодо продукції, яка ім-портується в Україну, щодо захисту віт-чизняних виробників. Однією з головних підойм регулювання імпорту є митна полі-тика стосовно нього.

Регламентація фінансового обліку має здійснюватися через регулювання складу витрат і фінансових результатів підпри-ємств, що випускають конкурентоспро-можну продукцію; через розробку систе-ми бухгалтерського обліку тощо.

Антимонопольна політика держави Для забезпечення конкурентоспроможності продукції може бути побудована на прик-ладі держав з розвинутою ринковою еко-номікою з урахуванням, по-перше, особ-ливостей розвитку народного господарства України, по-друге, його становища на да-ний час, тобто на перехідний період.

Щодо спеціальних умов підвищення (за-безпечення) якості як головного чинника конкурентоспроможності продукції, то го-ловними з них ми зважаємо такі. 1) ціноут-ворення залежно від якості продукції; 2) інноваційна політика; 3) інвестиційна полі-тика; 4) оподаткування; 5) кредитна політи-ка; 6) регулювання експорту; 7) валютне регулювання; 8) санкції за порушення ви-мог до якості.

Ціноутворення залежно від якості про-дукції має бути побудоване на норматив-них методах, які забезпечують зв'язок цін з технічним рівнем та якістю (споживчими властивостями) продукції, з прогнозовани-ми умовами морального старіння і ко-н'юнктури ринку. Такі ціни можуть бути реалізовані в рамках державного і ринко-вого регулювання цін.

Інноваційна політика у підвищенні (за-безпеченні) якості продукції повинна ма-ти цілеспрямований характер щодо дер-жавних програм з створення високоякіс-ної продукції (наприклад, розробка і впровадження комплексних систем управ-ління якістю продукції), держзамовлень тощо. Невід'ємними умовами формування результативної інноваційної політики є: лі-бералізація податкового і амортизаційно-го законодавства; створення соціальної ін-фраструктури, яка б включала формування єдиної інформаційної системи всередині країни; узгодженість інноваційної політи-ки з усіма видами державної економічної політики.

Інвестиційну політику щодо підвищення (забезпечення) якості продукції слід спря-мувати на розвиток різних форм інвести-цій у розробку, освоєння, виробництво, реалізацію і експлуатацію нової продукції підвищеної якості від інвестицій за ра-хунок держбюджету та широкого залучен-ня венчурного капіталу.

Оподаткування організацій та підприємств, які створюють і випускають нову продукцію підвищеної якості, повинне базуватися на пільгових умовах по відношенню до коштів, які направляються на реінвестування розробки і виробництва такої продукції.

Кредитна політика, спрямована на заохо-чення створення і випуску продукції під-вищеної якості, має передбачати регулю-вання з боку держави процентних ставок на кредити як державних, так і комерцій-них банківських установ.

Регулювання експорту продукції підви-щеної якості повинне передбачати вплив держави щодо податків на експортну про-дукцію (податок на додану вартість, акцизні збори тощо), її державне кредиту-вання та страхування.

Валютне регулювання (стосовно експор-ту) повинне впливати на вивізне мито за-лежно від якості експортованої продукції; ТІ сертифікації; направлення валюти на ос-воєння нової продукції.

Санкції за порушення вимог до якості продукції мають бути підтверджені відпо-відними законодавчими і нормативними актами (до речі, деякі з них вже розроб-лені), і контроль за додержанням цих актів має бути покладений на відповідні іс-нуючі або новостворювані державні та громадські органи.

До розробки всіх питань щодо забезпе-чення конкурентоспроможності продукції мають бути залучені спеціалісти різного фаху: з філософії, економічної теорії, конкретної економіки, техніки, організації виробництва (менеджменту), маркетингу, з математики, логіки, психології, юриспру-денції (права).

Оскільки Україна стала на шлях розвит-ку ринкової економіки порівняно недавно, то доцільно звернутися до досвіду захід-них країн у вирішенні цієї проблеми.

Бостонський університет (США) регу-лярно публікує результати опитувань під-приємців трьох регіонів світу (Європи, Північної Америки та Японії) стосовно пріоритетів у галузі забезпечення конку-рентоспроможності продукції. В усіх трьох регіонах склад пріоритетів не змі-нюється (всього