їх 8), але їх важливість дещо відрізняється. Так, японські менед-жери найважливішими у політиці забезпе-чення конкурентоспроможності продукції вважають низьку ціну та гнучкість проекту-вання. Але слід пам'ятати, що Японія вже здобула репутацію країни — виробника товарів високої якості. Саме тому ТІ під-приємцям не треба витрачати багато зу-силь на забезпечення цієї важливої скла-дової конкурентоспроможності продукції Навпаки, проблема якості стала першо-черговою для американських та європей-ських менеджерів. Таке звернення до якості не випадкове, адже ринки «старого» та «нового» світу заполонені японськими товарами, що відзначаються високою якістю та відносно низькою ціною.
Наступні місця посідають пріоритети технічного рівня продукції та надійності доставки. Американці пояснюють свої втрати ринків збуту надмірними зусиллями у вирішенні проблем маркетингу, що негативно позначилося на процесах роз-витку і виготовлення нової продукції.
На нашу думку, українськім виробникам варто скористатися досвідом світового менеджменту для вирішення проблеми за-безпечення конкурентоспроможності про-дукції. Нами підготовлено методично-ор-ганізаційні основи забезпечення конкурен-тоспроможності продукції (товарів, пос-луг) українських підприємств, які включа-ють такі 12 пунктів:
1. Аналіз стану, виявлення і системати-зація основних факторів і умов, що визна-чають конкурентоспроможність продукції (товарів, послуг) в умовах ринкової еконо-міки (групи, види, різновиди факторів).
2. Систематизація, вибір і обгрунтуван-ня перспективних напрямів розвитку ; вдосконалення законодавчих (правових) механізмів (гарантії, товарні знаки тощо).
3. Систематизація, вибір і обгрунтуванню перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення економічних механізмів (ціноутво рення, собівартість, норма і маса прибутку, економічна ефективність, стимулюван-ня, податкові, кредитні умови тощо).
4. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення науково-технічних механізмів (технічний рівень продукції, надійність, довговічність тощо).
5. Систематизація, вибір і обгрунтування нормативною та технічної бази (стандарти-зація, сертифікація, кодування і каталогі-зація продукції, техніко-економічна інфор-мація тощо).
6. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення організаційних механізмів (сер-вісне обслуговування, реклама тощо).
7. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення соціальних механізмів (індивіду-альні особливості покупців, безпека вико-ристання, екологічна безпека тощо).
8. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення психологічних механізмів (ди-зайн, упаковка тощо).
9. Систематизація, вибір і обґрунтування перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення комерційних механізмів (умови платежу, поставок, знижок, марка тощо).
10. Удосконалення і поширення систем управління якістю продукції (на базі між-народних стандартів) за рівнями, сферами, аспектами (факторами), стадіями «життє-вого циклу» продукції, об'єктами, елемен-тами формування якості продукції.
11. Створення і удосконалення системи підготовки спеціалістів із забезпечення конкурентоспроможності продукції (вища і середня спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів тощо).
12. Систематизація, вибір і обгрунтуван-ня напрямів формування системи захисту прав споживачів на законодавчій та сус-пільній основі (гарантії, інформація, взає-модія з організаціями захисту інтересів і прав споживачів тощо).