управління організацією в цілому. Дослідження вчених були присвячені питанням підвищення ефективності праці безпосередньо на рівні виробництва. «Класики» дивились на організацію з точки зору широкої перспективи, намагаючись визначити її загальні характеристики та закономірності розвитку. Вони намагалися знайти принципи управління, за яких можна досягти успіху організації. Ці принципи розроблялися у двох напрямах:
1) розробка раціональної структури організації, тобто поділ її на підрозділи і робочі групи. Завдяки цьому Файоль виділив функції управіління;
2) базувався на організації управління людьми. Так Вебер побудував свою теорію на бюрократичній організації управління – на системі чітких правил поведінки суб’єктів управління, компетенції працівників, регламентації їх операцій.
Вони були переконані, що насідування цих принципів приведе організацію до успіху. А.Файоль сформулював 14 принципів управління, які допомагають сконструювати високоефективну організацію.
Школа людських взаємовідносин в управлінні (1930-1950рр.)
Поведінкові науки (1950р.- до теперішнього часу).
Рух за людські відносини. Дослідження були спрямовані на збереженння здоров’я працівників в умовах виробництва, створення відповідних психо-фізіологічних та ергономічних умов, а також дослідження мотиваційних характеристик людей у процесі праці. Цей підхід іноді ще називають неокласичною школою. Найбільшими авторитетами стали вчені – Фолет і Мейо. Вони вважали, що продуктивність особливо зростає при турботі керівника своїми підлеглими.
Представники цієї школи передбачали, що мотивами поведінки людей здебільшого є не економчні стимули, а різноманітні потреби, які лише частково можуть задовольнятись за допомогою грошей.
Психологи в галузі управління рекомендували менеджерам надавати працівникам більш широкі повноваження і можливість спілкуватись на роботі, консультуватись з підлеглими з питань прийняття управлінських рішень.
Розвиток поведінкових наук має сприяти удосконаленню методів управління (Р.Лайкерт, Д.Макгрерог, Ф.Герйберг). вони вивчали різноманітні аспекти соціальної взаємодії суб’єктів та об’єктів виробництва, мотивації, характеру влади та авторитету, комунікації в організаціях, проблеми лідерства та змісту роботи. Вони акцентують увагу саме на методах налагодждення міжособових стосунків. Основним є прагнення допомогти працівникові усвідомити свої можливості. Підвищення ефективності людських ресурсів організації забезпечувало підвищення її ефективності. Однак не зважаючи на велику кількість позитивних результатів, даний підхід іноді виявлявся неспроможнім повністю вирішити проблеми мотивації працівників.
Школа науки управління, або кількісний підхід (1950 р. –до теперішнього часу)
Математика, статистика, інженерні науки і пов’язані з ними газузі знань зробили суттєвий внесок у теорію управління. Поглиблення розуміння складних управлінських проблем завдяки розробці і застосуванню моделей; розвиток кільксних методів на допомогу керівникам, які приймають рішення у складних ситуаціях.
Великим поштовхом до застосування кількісних методів в управлінні стали комп’ютери, які дозволили дослідникам операцій конструювати математичні моделі, найбільш наближені до реальеності, а отже, більш точні.
3. Сучасні концепції та підходи в науці менеджменту
Сучасні концепції менеджменту можна звести до трьох видів: процесний, системний та ситуаційний.
Процесний підхід. Був вперше запропонований школою адміністративного управління, що спробувала описати функції менеджменту. Але такого роду функції не залежали одна від одної. Процесний підхід розглядає функції управління як взаємопов’язані. Управління розглядається як процес, оскільки робота по досягненню цілей за допомогою інших – це серія безперервних взаємопов’язаних дій. Ці дії і є управлінські функції. Кожна управлінська функція також також представляє собою процес, оскільки також складається з взаємопов’язаних дій. Процес управління є загальною сумою всіх функцій. А. Файоль вперше виділив п’ять вихідних функцій, тобто „управляти” означає: передбачати і спланувати, організувати, розпоряджатись, координувати та контролювати.
Проте виділяють і набагато більше функцій. Так Мескон стверджує, що процес управління складається з функцій планування, організації, мотивації і контролю. Вони об’єднані зв’язуючими процесами комунікації і прийняття рішень. Керівництво розглядається як самостійна діяльність, передбачає можливість впливу на окремих робітників і групи таким чином, щоб вони працювали у напрямку досягнення цілей.
Системний підхід. Структуру організації часто зображують у вигляді плоскої двовимірної організаційної блок-схеми, що представляють собою зручні моделі, які допомагають побачити складні взаємовідносини між окремими підрозділами, структурними одиницями і людьми в даній організації. Щоб уявити собі ці взаємовідносини і числення наслідки, керівництво повинно побачити перспективу для організації в цілому і для зв’язків організації з оточуючим середовищем. Воно повинно приймати до уваги вплив оточуючого середовища на організацію і і вплив організації на оточуюче середовище.
Цей підхід ґрунтується на теорії систем. Система – це певна цілісність, яка складається з взаємопов’язаних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого. Ці частини взаємозалежні. Якщо одна з них буде відсутня або невірно функціонувати, то і вся система буде функціонувати неправильно. Всі організації є системами. Організація складається з 5 основних частин: структури, задач, технологій, людей і цілей. Тому гарний керівник повинен збирати інформацію про всі існуючі елементи організації, для того щоб діагностувати проблеми і застосовувати корегуючи дії.
Є два типи систем: закриті і відкриті. Закрита має жорсткі фіксовані межі, а її дії незалежні від оточуючого середовища. Відкрита взаємодіє з навколишнім середовищем через проникні кордони – входи і виходи. Будь-яка система:
складається з двох або більше елементів;
кожний елемент системи має характерні для нього властивості;
між елементами системи існують зв’язки, за допомогою яких вони впливають одне на одного;
система не може існувати поза часом та простором, оскільки має часову сутність, а також свої кінцеві границі для оточуючого середовища.
Тому, з позиції системного підходу, підприємтсво це відкрита система, яка може існувати лише за умов активної взаємодії з оточуючим середовищем.
Суть системного підходу – пошук простого у складному.
Застосування теорії систем до управління полегшило для керівництва задачу побачити організацію в єдності складових її частин, які нерозривно поєднуються з зовнішнім світом.
Ситуаційний підхід. Центральним моментом ситуаційного підходу