Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних розбіжностях між організаціями і всередині самих організацій. Намагається визначити, які значимі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організації. Проте визначити абсолютно всі змінні, що впливають на організацію неможливо.

4. Моделі національного менеджменту

В кожній країні бізнес, а відповідно і менеджмент, має своє «національне обличча», свої відмінності , багато в чому продиктовані психологієюнароду і його національними традиціями.

Серед різних моделей національного менеджменту слід зупинитись на особливостях японського та американського менеджменту.

Японська модель сформувалась під впливом двох факторів:

творчого освоєння зарубіжного досвіду в галузі організац та управління;

послідовного збереження національних традицій.

Японський менеджмент визначається наступними рисами японського характеру: працьовитість, емоційна стриманість, дипломатичність, бережливість, сприйнятність нового.

«Гарна людина та, яка працює» - цю думку віками внушають японцям. Японські товари відомі своєю якістю всьому світу. В межах окремої фірми існує комплексна система управління якістю. Для цого створюються гуртки якості – це група працівників, які вивчають різні методи і прийоми контролю якості. Гуртки якості є вираженням характерної для японців риси – колективна форма організації праці. Ця риса проявляється у виключній відданості фірмі, її справам. Найціннішою якістю вважається вміння найвище поставити інтереси групи і бути їй корисним.

Просування по службі на японських фірмах відбувається перш за все в залежності від віку і стажу, а потім враховуються решта якостей працівників.

Відмінною рисою управління японськими фірмами є використання системи «довічного найму» працівників.

Процес прийняття рішень відбувається по методу «ув’язки коріння». До затвердження вищим керівництвом рішення обговорюється з кожним керівником нищого рівня. Головний лозунг японського бізнесу – нововведення.

В підготовці менеджерів пріоритет надається компаніям, які розробляють власні програми підготовки, а університети виконують загальноосвітню функцію. Керівників готують самі фірми, планомірно переміщуючи їх по всіх посадах.

Національні особливості американців, що впливають на їх ділову активність, наступні:

здатність боротись до кінця, стверджуючи своє превосходство і життєздатність;

підкреслення своєї виключенності в цьому світі, навіть богообраність;

боротьба за лідерство і готовність до позитвних змін;

енергійність, активність.

Демократичність американського управління – суто зовнішня. В організаційній діяльності американських фірм присутня жорстка дисципліна, безмовна підлеглість, єдиноначальство, хоча консультанти менеджменту призивають до «пом’якшення нравів», до лібералізації в управлінні.

Американські менеджери традиційно орієнтовані на індивідуальні цінності і результати. Управління в американських фірмах базується на механізмі індивідуальних результатів. Відповідальність кожного працівника чітко визначена, а кожний керівник особисто відповідає за виконання директивно встановлених показників.

Підбір кадрів здійснюється по таким критеріяи, як освіта, практичний досвід роботи, психологічна сумісність. Орієнтація робиться на вузьку спеціалізацію менеджерів, інженерів, вчених.

Процес прийняття управлінських рішень здійснюється, як правило, окремими особами, які несуть персональну відповідальність за їх реалізацію.

Система підготовкм менеджерів в США є триступеневою. Провчившись чотири роки в університеті чи коледжі, можна отримати ступінь бакалавра. Далі двохрічна освіта по магістерській програмі. Але як правило слід мати не менше двох років практичної роботи. Після закінчення присвоюється ступінь магістра.

Третя ступінь – навчання по програмах, які ведуть до отримання ступеня доктора філософії.

Загальною рисою навчання стає перенесення акценту на людину. Психологічна підготовка присутня на всіх рівнях підготовки і перепідготовки менеджерів. В професійній підготовці менеджерів вищої ланки велику уваги приділяють стратегічному плануванню і маркетингу.

Таким чином, американських менеджерів готують в рамках спеціальної системи освіти, в той час як японських – в рамках фірми.

Теми рефератів:

Історія формування науки менеджменту.

Розвиток управлінської думки в Україні.