Тема 4: Менеджмент як система

1. Поняття системи: її елементи, зв’язки та параметри.

2. Системний підхід та аналіз в менеджменті.

3. Особливості соціально-економічної системи.

4. Регулювання і самоврядування в менеджменті.

5. Ієрархія, організаційна культура та ринок в менеджменті (самостійно).

Теми рефератів:

Сутність ринку, його функції та умови формування.

Структура ринку та критерії розмежування.

Поняття системи: її елементи, зв’язки та параметри

Перші уявлення про систему виникли ще в античній філософії, яка висунула ідею тлумачення систем як упорядкованості та цілісності буття. Перший варіант загальної теорії системи сформулював О.О. Богданов , який був прихильником використання закономірностей організації живої природи для пізнання соціальних явищ. Сучасна концепція загальної теорії систем була сформульована Л. фон Берталанфі, який розглядав систему як комплекс елементів, що знаходяться у процесі взаємодії. На його думку, основна задача системної методології полягає в тому, щоб, спираючись на розуміння системи як комплексу взаємопов’язаних компонентів, відшукати закони, які пояснюють поведінку, функціонування і розвиток систем різних класів.

Нині поняття системи широко використовується в науці і техніці стосовно багатьох явищ ( наприклад Сонячної системи, системний рік, гірської системи). Як про самостійні, можна говорити про економічну систему, систему транспорту, систему чисел тощо.

Будь-яка система – це деяка цілісність, що складається із взаємопов’язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристики цілого. Проте не будь-яка, а лише така сукупність елементів (об’єктів) становить систему, яка утворює ціле і має якісно нові особливості. Результат поведінки системи визначається як продукт взаємодії його частин (компонентів). У такому разі система наближається до поняття “організація”, під якою, з одного боку, розуміють сам процес, організаційну діяльність, а з другого – результат цієї діяльності, певним чином упорядковану систему. Залежно від підходу та мети вивчення об’єкта, його можна розглядати і досліджувати як організацію, систему або як її елемент.

Елементами системи можуть бути люди, різні предмети, явища, знання, методи тощо. Елемент – це відособлена частина системи, що має специфічні властивості і особливе призначення. Збільшення кількості елементів, що входять до складу системи, зумовлює зростання її складності і внутрішніх зв’язків у ній.

Зв’язки системи поєднують об’єкти (елементи) у системному процесі. Вони бувають речовими (канали, по яких елементи або система у цілому обмінюються між собою речовинами), енергетичними (канали обміну різними видами механічної, теплової, електричної та іншої енергії) та інформаційними (сигнали, відомості про стан об’єкта і навколишнього середовища).

Зв’язки між елементами, системами і підсистемами класифікують за такими ознаками:

спрямованістю (односторонні, взаємозалежні);

ресурсами, що визначають зв’язок (трудові, матеріальні, фінансові тощо);

тривалістю (короткострокові, довгострокові, періодичні або епізодичні);

циклічністю виконання функцій (планування, організація, координація та ін.);

характером формування (лінійні, функціональні).

Розрізняють зв’язки:

першого порядку – функціонально необхідні;

другого порядку – значною мірою поліпшують діяльність системи;

третього порядку – зайві або суперечні.

Система має такі параметри: вхід, процесор, вихід, управління за допомогою зворотного зв’язку і обмеження. Вхід системи – це ресурси, елементи, над якими здійснюється процес або операція (сировина, матеріали, енергія, інформація та ін.), сукупність факторів і явищ (зовнішнє середовище), що впливають на процеси системи і не піддаються прямому управлінню, або різні інструкції та інші нормативні документи, що забезпечують розміщення і переміщення системи.

Процесор впливає на вхід системи, перетворюючи його у вихід. Він переробляє ресурси системи, тобто її вхідні елементи, споживає їх і трансформує у вихідні результати діяльності системи. Якщо у процесі такого перетворення цінність і корисність елементів системи зменшується, то втрати в системі збільшуються, а її ефективність знижується.

Вихід системи є продуктом чи результатом її діяльності. Система на своєму виході повинна задовольняти ряд критеріїв, головні з яких – стабільність і надійність. Аналізуючи вихід системи, можна мати уяву про ступінь досягнення цілей, поставлених перед системою.

Функція обмеження систем складається з двох частин: цілей і зв’язків. Вони обмежують і описують умови, за яких ціль повинна бути досягнута.

Важливою особливістю систем, що мають різну природу (біологічну, економічну, соціальну), є ізоморфізм (структурна подібність) – аналогічність процесів, що відбуваються у системах однакової структури. Тому встановленні закономірності одних систем можна (при деякому припущенні) використати для вивчення інших.

Системний підхід та аналіз в менеджменті

Для вивчення явищ і процесів у будь-яких системах нині широко використовується системний підхід. Системний підхід розглядає кожен об’єкт як систему і орієнтує дослідника на розкриття його цілісності, виявлення в ньому різноманітних типів зв’язків і зведення їх у єдину теоретичну картину. Системний підхід у вивчені найбільш загальних форм організації, передбачає перш за все вивчення частин системи, взаємодію між ними, дослідження процесів, що пов’язують частини системи з її цілями. Складовими частинами (елементами) організаційних систем є індивідууми, формальні структури, неформальні фактори, групи, групові відносини, типи статусів і ролей. Зв’язок між компонентами системи здійснюється шляхом складних взаємодій, які викликають зміни поведінки людей в організації. Основні частини структури пов’язані одна з одною певними організаційними формами, насамперед формальними і неформальними зв’язками, використовують різні канали комунікації і процедури прийняття рішень. Все це дозволяє долати центробіжні тенденції з боку окремих частин у досягненні кінцевих цілей організації.

З позицій менеджменту системний підхід дає можливість визначати границю системи в цілому і границю оточуючого середовища, встановлювати цілі системи, розробляти структуру програми і побудову матриці програми-елемента, описувати управління системи.

Можна назвати декілька принципів, на які спирається системний підхід:

1) принцип цілісності, який полягає у принциповій неможливості зведення властивостей системи до суми властивостей елементів, що її складають, і неможливості виведення з них властивостей цілого