Керівники нищої ланки – молодші начальники. Цей рівень знаходиться обезпосередньо над неуправлінським персоналом підприємства. Вони контролюють виконання виробничих задач, відповідають за використання виділених їм ресурсів. Типовою посадою на цьому рівні є майстер, начальний участку.

Керівники середньої ланки - координують і контролюють роботу керівників нищої ланки. Ці керівники пов’язують роботу керівників вищої і нищої ланки. Типові посади на даному рівні: начальник цеху, директор філіалу. Вони готують інформацію для рішень, що приймаються на вищому рівні управління, і передають ці рішення у вигляді конкретних завдань керівникам нищої ланки.

Керівники вищого рівня – приймають найважливіші для організації рішення і впливають на всю організацію. Це президенти, віце-президенти, генеральні директора. Вони виконують великий обсяг роботи, яка є обмеженою складовою частиною їх життя, оскільки робочий день цих людей ніколи не закінчується. До 70% їх часу зайнято запланованими засіданнями і різноманітними зустрічами, близь 22% приходиться на роботу з бумагами, 6% займають телефонні розмови і 3% - поїздки і огляди.

Соціологи виділяють три рівні управління: технічний, управлінський і інституціональний. На технічному рівні в основному люди зайняті щоденними операціями і діями. На управлінському – узгодженням зусиль різних підрозділів організації. Керівники на інституціональному рівні виробляіють цілі організації, розробляють довгострокові плані.

В середині груп персонал поділяють на посади, кожна з яких передбачає межі компетенції працівників, тобто коло його обов’язків, прав та відповідальності.

Посадові обов’язки провідних спеціалістів встановлюються на основі характеристик їх відповідних посад. Крім того на них покладаються функції керівника і відповідального виконавця робіт по одному з напрямів діяльності підприємства або обов’язки по координації і методичному керівництві групи виконавців.

Модель сучасного менеджера

Для того щоб реалізувати свої професійні функції, менеджер повинен:

володіти певними знаннями й вміннями;

мати відповідні особисті якості;

керуватись етичними нормами;

мати навики і здатність ефективно управляти;

здолати обмеження спморозвитку.

Це складові моделі менеджера. Розглянемо кожну з них.

Знаня і вміння менеджера. Сучасний менеджер сприймається як ефективний, інноваційний керівник. Для цього він повинен знати закономірності функціонування ринкової економіки, теорію і практику сучасного менеджменту, форми і методи мотивації людей, теорію організації і методи моделювання організаційних структур господарювання, методи комплексного аналізу результатів діяльності організації. Менеджер повинен знати діюче законодавство і основи правового регулювання менеджменту в різних галузях та сферах.

Менеджер повинен нестандартно мислити, знаходити необхідні рішення в умовах високої міри ризику; здійснювати бізнес-проектування, розробляти, корегувати і реалізовувати бізнес-план; здійснювати маркетингові дослідження, прогнозувати розвиток організації з врахуванням потреб ринку; вміти володіти собою.

Особисті якості менеджера:

широкий кругозір;

професіоналізм і творчий підхід до роботи4

ініціативність, винахідливість;

впевненість в собі, ціленаправленість;

комунікабельність, прагнення працювати в колективі і з колективом;

стресостійкість;

психологічна здатність впливати на людей;

відповідальність, моральна надійність;

внутрішня потреба до саморозвитку;

віра в свої можливості і успіх.

Етичні норми менеджера. На етичній норми менеджера здійснюють вплив два роди факторів: фактори пов’язані з корпорацією, і фактори, пов’язані з суспільством.

Менеджер в своїй діяльності керується загальноприйнятими нормами і правилами:

дотримуватись методів чесної конкуренції;

не використовувати «грязних грошей»;

виконувати дані обіцянки і дотримуватись сказаного слова;

не маніпулювати людьми;

бути вимогливим, але не принижувати достоінства;

проявляти вихованість і хороші манери.

Навики і здатність ефективно керувати. На ефективність управління впливають:

здатність управляти собою;

натиск на постійний особистий ріст;

здатність приймати непопулярні, але виправдані по ситуації рішення;

навики і упорство у вирішенні проблеми;

здатність впливати на оточуючих;

здатністьнавчати і розвивати навики підлеглих.

Обмеження саморозвитку менеджера. Серед таких недоліків відмітимо наступні:

невміння управляти собою;

нечіткі особисті цілі і цінності;

недостатність навиків у вирішенні проблеми;

недостаток творчого потенціалу;

невміння впливати на людей, навчати їх;

нерозуміння особливостей і процесів управліня.

Критерії ефективної діяльності менеджерів

Ринкова економіка, що грунтується головним чином на конкуренції і свободі підприємців, а не на ієрархічній підлеглості соціально-економічних процесів волі центру.ю вимагає якісно вищого рівня діяльності менеджерів.

Ще не так давно від керівнка будь-якого рівня вимагалось вміло виконувати рішення, що приймалися «зверху», не несучи при цьому економічної відповідальності за наслідки такого виконання, то тепер керівник цілком самостійно приймає рішення в межах своїх повноважень та існуючих законодавчих обмежень і повністю відповідає за результати своєї діяльності.

Діяльність сучасного керівника залежить від впливу ряду політичних, соціальних, економічних та психологічних факторів, які формують комплекс факторів дестимулюючого і стимулюючого напрямів.

До дестимулюючих факторів відносять: стрес, тиск і невизначеність як у суспільстві, так і в межах окремих організацій; неефективніст шкіл і методів управління, створених тоталітарною системою.

Стимулюючими творчу діяльність керівника факторами є: широке поле вибору і прояву ініціативи, зростання конкуренції, можливість оволодіння сучасним менеджментом та ін.

Для забезпечення ефективного управління необхідно оволодівати найновішими знаннями, розвивати у кожного менеджера навички ефективної діяльності в сфері управління, критично вивчаючи кращий вітчизняний і зарубіжний досвід, способи і методи прийняття оптимальних господарських рішень.

Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприєминцтва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, вимогливість і дисциплінарність, висока працездатність.

Умови успішної керівної діяльності включають:

створення ефективної системи і механізму управління;

правильне визначення цілей і пріоритетів в роботі;

формування ефективного колективу, досягнення взаємодії між працівниками і координація їх діяльності.

вміла організація роботи людей, створення спонукальних мотивів, забезпечення розвитку людей, зміцнення їх єдності, підтримка ентузіазму.

постійне удосконалення способіб, методів і прийомів виконання управлінських операцій.

Управління – це насамперед робота з людьми. Тому особливо відповідальні завдання стоять перед менеджерами у питаннях формування справжніх трудових колективів. Кожна група працівників в залежності від взаємовідносин може діяти як коаліція або як співдружність. Коаліція – це група людей із загальними інтересами, члени якої