5.3 Можна виділити такі головні види конкуренції:

Цінова конкуренція

Цінова конкуренція – це вид конкурентної боротьби за допомогою зміни цін на товари. Мета продавця – отримати максимальні надходження від реалізації свого товару. Грошова виручка залежить від обсягів виробництва і ціни за одиницю реалізованої товарної продукції. Нижча ніж у конкурентів ціна на продукцію приваблює покупців, вони збільшують обсяг купівель у конкретного продавця, в результаті цього зменшується грошові надходження в інших продавців. Встановити нижчі, ніж у конкурентів, ціни можна за рахунок скорочення витрат на виробництво і реалізацію товару завдяки використання досягнень науково – технічного прогресу, підвищенню продуктивності праці. Цінова конкуренція характеризується також ціновою дискримінацією на товари і послуги, що реалізуються. Цінова дискримінація – це практика встановлення різних цін на товари й послуги не залежно від різниці у витрат. Найчастіше використовується при надані послуг (послуги адвокатів, лікарів, власників готелю тощо).

Нецінова конкуренція

За нецінової конкуренції продавці привертають увагу і гроші покупців, не змінюючи ціни. Спонукання покупців придбати певний товар відбувається у такий спосіб. По-перше, продавець намагається забезпечити вищу якість свого товару, використовуючи технічні новинки. По-друге, фірма прагне створити сприятливі умови, пов’язані із продажем товару, наприклад, відкриваючи сервісні центри ремонту виробів, надаючи безплатні консультації щодо використання товару тощо. По-третє, продавець здійснює активну маркетингову діяльність, вивчає кон’юнктуру ринку, виявляє тенденції в попиті споживачів, щоб відповідним чином реагувати на них і тим самим випередити конкурентів. Усі маркетингова ні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про існування та споживчі властивості товару, спонукуючи цим споживача до купівля.

Недобросовісна конкуренція

Недобросовісна конкуренція – це діяльність суб’єктів ринку, спрямована на забезпечення домінуючого становища на ринку й одержання максимальної вигоди за допомогою обману споживачів і партнерів. Недобросовісна конкуренція має такі вияви:

неправомірне використання товарного знака, фірмового найменування, марки товару, копіювання форми, упаковки, пряме відтворення товару іншої фірми;

поширення неправомірних відомостей про товари інших підприємців;

оволодіння, використання розголошення комерційної таємниці, що завдає шкоди іншому підприємцю;

переманювання провідного персоналу фірм – конкурентів.

Не слід звичайно перебільшувати масштаби і можливості такої діяльності, але і не зважати на неї не можна. Тому ринковий механізм потребує певного корегування ззовні, що може здійснити лише держава.

У радянській економіці літературі розглядали такі два види конкуренції: внутрішньогалузевий і міжгалузевий.

Внутрішньогалузева конкуренція

Внутрішньогалузева конкуренція – це суперництво між окремими підприємцями і фірмами однієї галузі щодо одержання прибутку. Щоб з’ясувати мету, механізм і результати цієї конкуренції розглянемо такий приклад (табл.2)

Таблиця 2

Приклад внутрішньогалузевої конкуренції

Підприємство | Індивідуальна цінність товару, гр. од. |

Ринкова цінність

товару, гр. од. | Надприбуток

г. од.

І

ІІ

ІІ |

100

90

80 |

90

90

90 |

-10

0

+10

Три підприємства виробляють одинаків товар певної споживної вартості (мотоцикли) з різною індивідуальною цінністю виробництва товару 100, 90 і 80 гр. од., проте продаватимуть товар за ринковою ціною 90 гр. од. Тоді перше підприємство, в якого індивідуальна цінність товару перевищує ринкову, матиме необоротні витрати (збитки) з прибутку (-10 гр. од.). Друге підприємство одержуватиме прибуток, що закладений у виробництві цього товару. Третє підприємство переможе у конкурентній боротьбі завдяки продуктивності праці, високій кваліфікації працівників, низьким витратам виробництва і нижчій індивідуальній цінності товару порівняно з його ринковою цінністю та одержить надприбуток 10 гр. од.

Перший підприємець стоїть перед вибором: або розоритися, або вжити рішучих заходів для поліпшення організації виробництва і збільшення продуктивності праці. Другий також неповинен забувати про підвищення продуктивності праці, щоб не опинитися в тій самій ситуаї, що і перша група підприємців. Третій має підтримувати високий рівень продуктивності праці, щоб і одержувати надприбуток. Отже, внутрішньогалузева конкуренція змушує всіх суб’єктів виробництва постійно підвищувати продуктивність праці.

Мета внутрішньогалузевої конкуренції – отримання надприбутку, її механізм – підвищення продуктивності праці, зменшення витрат виробництва, зниження індивідуальної цінності товару. Результатом робництва, зниження індивідуальної цінності товару. Результатом внутрішньогалузевої конкуренції є формування ринкової ціни товару.

Міжгалузева конкуренція

Міжгалузева конкуренція є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за їх прибутковіше застосування. Міжгалузева конкуренція зумовлена зростанням потреб на окремі групи товарів, що випускаються у різних галузях. Капітали з інших галузях, згортаючи інші виробництва, переливається в галузі, де прибутки вищі. Тобто видозмінюються пропорції між галузями і великими сферами економіки.

Проаналізуємо міжгалузеву конкуренцію на прикладі (табл.3).

Таблиця 3

Приклад міжгалузевої конкуренції

Галузь |

Капітал

(витрати

Виробництва)

К, гр. од. |

Галузева

Цінність

Товару,

Гр. од. |

Галузевий

Прибуток

Гр. од. |

Галузева

Норма

Прибутку

Рt.% |

Середня

Норма

Прибутку

Рt сер. % | Середній

прибуток

гр. од.

І

ІІ

ІІІ |

100

100

100 |

130

120

110 |

30

20

10 |

30

20

10 |

20

20

20 |

20

20

20

У різних галузях відрізняються витрати виробництва, галузева цінність товару, галузевий прибуток і норма прибутку на вкладений капітал (30%, 20%, 10%). Насправді такі різні галузеві норми прибутку тривалий час зберігатися не можуть, почнеться переливання капіталів із галузей із низькою нормою прибутку в галузі із високою. Так, з третьої галузі почнеться переливання капіталі в першу галузь. У результаті цього в першу галузь увіллється новий капітал, зростуть виробництво і пропозиція товару, його ціна стане нижчою за альтернативну вартість (наприклад, зменшиться з 130 до 120 г. од.). У третій галузі відбуватиметься відплив капіталу, скоротиться виробництво товарів, підвищиться попит на них, зростуть ціни (із 110 до 120 гр. од.).

Вільне переливання капіталу відбувається постійно й нескінченно. Внаслідок цього галузеві норми прибутку мають тенденцію до вирівнювання в середню норму прибутку. Тепер кожен підприємець у будь-якій галузі, вкладаючи капітал, розраховує на середню норму прибутку (в розглянутому прикладі це 20%), тобто на однаковий прибуток на однаковий капітал