5.4. Антимонопольне законодавство.

Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і товарооборот, платні послуги проектування продукції та технології, а також у наукові розробки, що призначені для використання їхніх результатів у виробництві та товарообороті, у платних послугах.

Для розвитку конкуренції та захисту прав споживачів від монополістичної діяльності господарських суб’єктів відповідним законодавством впроваджується обмеження свободи їхньої комерційної діяльності. Зокрема, забороняється: обмежувати абр припиняти виробництво товарів, а також виробництво і поставку сировини, матеріалів, комплектуючих виробів без поперед узгодження з основними споживачами; скорочувати поставку або затримувати реалізацію товарів з метою створення, підтримання або збільшення дефіциту і підвищення цін; нав’язувати контрагенту невигідні умови договору, включати умови, що не є предметом договору; примушувати споживача включати у договір непотрібні йому товари і послуги, вносити інші попередні дискримінаційні умови; припиняти чи затримувати поставки товарів або виконання послуг у відповідь на претензій контрагента щодо якості товарів, послуги, виконання інших забов’язень, передбачених договором; підвищувати в односторонньому порядку ціну на товари і послуги, якщо це не обумовлено відповідним поліпшенням їхньої якості згідно з інтересами виробника та споживача; висувати під загрозою припинення поставок, розірвання договору або відмови від його пролонгації (подовження строку дії) нові умови на свою користь, що завдають шкоди інтересам контрагента; відмовлятись від певних об’єктивних підстав від укладення або пролонгації договору за профілем своєї діяльності.

В антимонопольному законодавстві встановлюється форми завчасного попередження, відповідальності та компенсації на випадок здійснення заборонених дій.

Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників ринкової економіки здійснюється спеціально створені антимонопольні органи. Їхніми функціями є такі:

розробка заходів що розвитку конкуренції, демонополізації виробництва й обігу, розукрупнення високомонополізованих структур;

комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них;

експертиза нормативних актів, що стосується функціонування ринку;

підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства.

Антимонопольні органи розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства, дають обов’язкові для виконання розпорядження, накладають штрафи на учасників господарського обороту, посадових осіб за невиконання відповідних розпоряджень. Вони мають право створювати фонди сприяння антимонопольним заходам. Кошти цих фондів формуються за рахунок відрахувань від штрафів, що встановлені учасникам ринкового обороту і посадових осіб органів управління за порушення антимонопольного законодавства.

Функції та обов’язки антимонопольних органів, що створюються при місцевих органах влади, визначаються з урахуванням місцевих господарств.

При антимонопольних органах можуть бути створені спеціальні ради з питань монополізму і конкуренції. Таким радам надають характер консультаційних і дорадчих структур. До складу їх включають вчених і спеціалістів, представників відомств і громадських організацій. Головним завданням цих рад є оцінка ступеня монополізації в господарстві, підготовка пропозицій про напрями демонополізації та розвитку конкуренції, удосконалення правового регулювання, що обмежує монополістичну діяльність.

Досвід роботи Антимонопольного комітету України показує, що в його роботі виникає немало проблем. Особливо велике навантаження припадає на Міжвідомчу комісію демонополізації економіки. Вона вирішує проблеми переборення адміністративних перепон вступу до ринку.

Слід зауважити, що заходи із захисту конкуренції не повинні здійснюватися лише державою. Підприємцям слід активніше захищати свої права на діяльність в умовах чесної конкуренції.

Розділ 3. Висновок.

У даній курсовій роботі ми розглянули в деякій мірі механізм регулювання ринкової економіки, ми визначили криву попиту, а потім і криву пропозиції. Ми побачили, як ринкова ціна досягає конкретної рівноваги, при які ці дві криві перетинаються, а попит і пропозиція зрівнюється.

Попит і пропозиція є головними чинниками ринку, що формують ціну. Попит – це та кількість продукту, яку споживачі спроможні придбати на ринку за певну ціну. Пропозиція – це кількість продукту, яку виробники можуть доставити на ринок у певний час і за відповідну ціну.

Під графіком попиту ми розуміємо таблицю, що показує, які кількості певного товару при змінних цінах і постійних інших умовах купуються людьми за певний проміжок часу. Це співвідношення, накреслене у вигляді діаграми, представляє криву попиту.

Якщо виключити окремі випадки, якими можна нехтувати, то можна сказати, що чим вища ціна, тим менша кількість товару, на яку пред’являється попит, і навпаки. Майже всі товари підлягають дії цього “закону поступового спадання попиту”.

Крива або графік пропозиції відбиває відношення між ціною і кількістю товару, яку виробники за інших умов виявляють готовність продати. Як правило, хоча й не завжди, криві пропозиції спрямовані вправо догори, оскільки підвищення ціни тягне за собою зростання пропозиції.

Під впливом попиту і пропозиції на певний товар встановлюється ціна ринкової рівноваги (рівноважна ціна). Ринкова рівновага може бути досягнена лише при такій ціні, при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. При будь – якій ціні, що перевищує зрівноважуючи ціну, яка визначається перетином кривих попиту і пропозиції, кількість товарів, у межах якої виробники прагнуть продовжувати поставки, перебільшить кількість товарів, на яку споживачі мають намір і далі пред’являти попит; утворюється тиск на ціни у бік їх зниження, і сама діяльність деяких продавців буде підривати існуючий рівень цін. Аналогічно до цього ми можемо показати, що коли ціна опуститься нижче від рівня рівноваги, вона відчує тиск у бік підвищення.

Конкурентне ціноутворення забезпечує розподіл обмеженої кількості товарів між тими, хто має у них потребу, яка підтверджена грошовими голосами. Допомагаючи розв’язати проблему: для кого передбачено товари,