ТЕМА : Функції менеджменту
ТЕМА : Функції менеджменту. Функція планування.
Суть функції стратегічного планування.
Вибір місії та цілей організації.
Оцінка та аналіз зовнішнього середовища.
Сутність стратегії, стратегічний набір.
Суть функції стратегічного планування
Функції менеджменту – це чітко окреслене коло питань та завдань, які вирішуються певною посадовою особою чи структурним підрозділом апарату управління у процесі управління підприємством.
Вперше функції управління виділив Файоль, який об’єднав їх у шість груп:
технічні операції (виробництво, переробка);
комерційні операції (купівля, продаж);
фінансові операції (управління капіталом);
операції по охороні;
облікові операції;
адміністративні операції (організація, розпорядництво).
Функції управління мають специфічний характер, особливи й зміст і можуть здійснюватись самостійно, бути непов’язаними між собою або нерозривними , якби проникати одна в одну.
Якщо менеджер бажає своїй організації гарне майбутнє , він повинен здійснювати всі управлінські функції. І почати , звичайно з планування. Оскільки робота повинна бути спланована і організована, а працівники підготовленими до її виконання.
Тому функції упраління можна представити як види управлінської праці, пов’язаних з управлінським об’єктом.
Функції менеджменту класифікують за рядом ознак. На першому етапі функції доцільно класифікувати за ознакою їхнього місця в менеджменті. У відповідності з цією ознакою вони можуть бути: основні, тобто ті, які беруть участь у будь-яких управлінських процесах, і часткові (спеціальні), за допомогою яких здійснюються лише певні управлінські процеси. Основні: планування, організація, мотивація та контроль; часткові: управління основним виробництвом, його технічною підготовкою, капітальним будівництвом тощо. За ознакою об’єкту – це функції управління підприємством, цехом, відділом, дільницею, бригадою тощо. За ознакою елементів виробничо-господарської діяльності – це функції управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.
У рамках процесу стратегічного планування виділяють наступні види управлінської діяльності:
1) розподіл ресурсів. Цей вид управлінської діяльності включає в себе розподіл обмежених організаційних ресурсів(трудових, фінансових, матеріальних);
2) адаптація до зовнішнього середовища. Це дії організації по поліпшенню відносин з зовнішніми факторами або з іншими організаціями.
3) організаційне стратегічне передбачення. Ця діяльність спрямована на забезпечення систематичного розвитку мислення менеджерів з урахуванням позитивного досвіду минулих стратегічних рішень. Тобто необхідно вчитись на досвіді та використовувати його для прогнозування майбутнього.
Функція планування полягає у розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформульованих цілей.
Стратегічне планування – це набір дій і рішень керівництва, які обумовлюють розробку специфічних стратегій на допомогу організації в досягненні цілей. Тобто стратегічне планування – це інструмент, за допомогою якого «працюють» всі функції управління і весь процес прийняття рішень.
В цілому планування – це замкнутий цикл з прямим зв’язком (розробка стратегії – реалізація і контроль) і зворотній зв’язок (облік результатів виконання – уточнення планів).
Стратегічне планування має зміст тоді, коли воно реалізується при управлінні організацією, коли організація пов’язує свої дії з своїми планами і виділяє необхідні для їх реалізації ресурси. Іншими словами, організацією повинна бути розроблена чітка програма дій і налагоджений процес реалізації стратегічного плану.
Планування зменшує ризик при прийнятті рішень, бо при цьому обробляються інформаційні блоки проблем і на цій основі створюється єдність загальної мети всередині організації, і як наслідок, її успіх. Тому керівники, які планують свою діяльність мають більшу гарантію на успіху.
Процес стратегічного планування включає в себе послідовні один за одним етапи:
Формулювання місії організації - відображення філософії існування певного підприємства .
Визначення загальних цілей - вони виражають окремі конкретні напрями діяльності організації.
Оцінка і аналіз зовнішнього середовища - для того щоб організація адаптувалась до умов зовнішнього середовища .
Дослідження сильних та слабких сторін організації – допоможе у зменшенні дії слабких рис підприємства.
Розробка і аналіз стратегічних альтернатив, можливих наслідків по кожному варіанту.
Вибір стратегії.
Реалізація стратегічного плану.
Оцінка результатів.
2. Вибір місії та цілей організації
Вибір місії та цілей організації є першим і найвідповідальнішим рішенням при стратегічному плануванні.
Місія організації – це основна мета її існування.
Місія тісно пов’язана з такими категоріями як “бачення” розвитку фірми, “філософія існування фірми”, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку підприємства.
“Бачення” – погляд вищого керівництва підприємства на те, якою може бути організація за найсприятливішого збігу обставин.
Місія складається з довгострокового як “бачення” того, що організація збирається робити та чим стати.
Філософія функціонування підприємства – це інтегрована частина управління, що дає змогу усвідомити майбутнє, керуючись наявною та бажаною позицією, способом життя підприємства.
Роль місії організації:
визначає причини та сферу існування ;
об’єднує зусилля працівників;
дає змогу сполучити різні цілі;
визначає розумні передумови розподілу коштів;
окреслює загальний діапазон обов’язків.
Місія може бути обґрунтована та визначена лише за умов чіткого уявлення про продукцію чи послуги, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, виготовлення конкурентоспроможного продукту. Вона дозволяє скласти загальну “панораму бізнесу”.
Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам’ятовується. головне – сформулювати, яку потребу задовольняє фірма, хто “цільовий споживач”, чим кращі товари порівняно з товарами інших фірм.
Існують чіткі правила вибору місії підприємства:
забезпечити відкриту розробку та обґрунтування мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємства осіб;
встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти мети в межах організації;
визначити в процесі обговорення прихильників і супротивників.
Під цілями управління слід розуміти такий майбутній стан об’єкта управління, який передбачається досягти спільною працею колективу підприємства.
Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:
реальність, конкретність, досяжність;
вимогливість, орієнтація на високий результат – в цілях має існувати стимулюючий фактор, який спонукає виконавців, котрі хочуть досягти високих результатів та успіху, докладати додаткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;
наукова обґрунтованість, погодженість – це означає, що в меті мають бути враховані об’єктивні закони розвитку середовища та
