Тема: Мотивація в менеджменті

Поняття і роль мотивації в менеджменті.

Ранні теорії мотивації.

Сучасні теорії мотивації.

Формування мотиваційного механізму управління поведінкою людей.

-1-

Домінуюча функція менеджменту включає вплив на інших для того, щоб спонукати виконавців здійснювати роботу у напрямі досягнення намічених цілей. Важливим аспектом цієї функції є мотивація.

Мотивація – це процес спонукання людини або групи людей до досягнення цілей організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні установки або ідеали. Мотивація посилює бажану поведінку у людей, дає напрямок поведінки і грунтується на внутрішніх і зовнішніх факторах або мотивах і ситуаціях.

Мотивація винакає із незадоволених потреб. Фактором мотивації насамперед виступає система стимулювання праці.

Мотив – це усвідомлена спонукальна причина, основа, підстава до якоїсь дії чи вчинку. До мотивів відноситься комплекс спонукань, що діють з повною силою на протязі тривалого періоду часу, а також обов’язок, прагнення виконати доручене завдання, надавати допомогу колезі тощо.

Мотиви можуть класифікуватися за різними ознаками. У залежності від стимулюючої сфери, вони можуть бути поділені на мотиви матеріального і морального порядку.

Стимул також розглядають як спонукання до дії, спонукальна причина поведінки. Але на відміну від мотиву, спонукання викликається зовнішніми факторами.

У різних люде у різному співвідношенні знаходяться рухомі сили і регулятори поведінки: інстинкт, інтереси та потреби.

Інстинкт являє собою нищу форму спонукання людини до дії.

Інтереси – це вибіркове відношення особистості до певного об’єкта, цілеспрямоване прагнення, потреби, які викликані сукупністю соціально-економічних умов життя людини, колективу, суспільства. Це можуть бути матеріально-житлові зручності, духовні інтереси, мистецтво, інтерес до літератури. Інтереси виникають на основі потреб, але не зводяться до них.

Потреби – це необхідність, яку відчуває людина у певних умовах життя і розвитку. Вони виникають разом з народженням людини, розширюються в міру його росту і розвитку, відповідно до чого урізноманітнюється його поведінка.

Ефективне управління можливе лише за таких умов, коли є чіткі уявлення про потреби, мотиви діяльності виконавця, про його позицію, ціннісну орієнтацію тощо.

-2-

Економічні підходи до теораї мотивації

Ранні еконоімсти, як правило, йшли слідами:

1) А.Сміта, який займався пошуком заходів, які дозволили б збільшити багацтво нації; або

2) Д.Рікардо, який робив наголос на розподілі багацтва згідно з факторами виробництва; або

3) А.Маршалла та ін., ікі удосконалили у певній мірі маржинальний аналіз.

А.Сміт обгрунтував концепцію «економічної людини», в основі якої лежить твердження, що головним мотивом діяльності «економічної людини» є своєкорисливий інтерес, який задовольняється тільки у результаті обміну між людьми. В умовах поділу праці, кожна людина, яка керується егоїстичним спонуканням і дбає лише про свої інтереси, насправді допомагає усім іншим і збільшує «багацтво народів». Займаючись виробничою діяльністю так, щоб цінність виробленої продукції була найбільшою, людина керується лише одним бажанням – мати прибуток.

Ф.Тейлор в своїх роботах доводив, що висока заробітна плата і низькі затрати складають основу доброго менеджменту. Щоб перейти від поганої системи управління до кращого її типу, необхідно підвищити заробітну плату і знизити витрати. Для цього потрібно: 1) кожному робітнику по можливості доручати виконання найбільш складної роботи, яку він спроможний виконати; 2) кожного робітника слід стимулювати так, щоб його виробіток досяг рівня кращого виробничого працівника того ж розряду; 3) кожному працівникові, який досяг найвищих показників, слід доплачувати в залежності від характеру роботи надбавку від 30-100 % у порівння з середнім заробітком робітників з тим же розрядом.

Рекоментував відрядну оплату праці як засіб мотивації, що спонукає першокласного працівника докладати додаткових фізичних і розумових зусиль.

Крім того Тейлор сформував правила ефективної діяльності:

велика денна норма;

нормальні умови праці;

висока оплата за виконану норму;

зниження оплати на випадок невиконання норми;

норма повинна бути збільшена настільки, щоб її міг виконати тільки першокласний працівник.

Мотиваційна теорія З.Фрейда та неофрейдистів

З.Фрейд – засновник психоаналізу, методу дослідження психіки шляхом фіксації снів, дій і уявлень та їх тлумачення як прояву неусвідомлених потягів.

Основною передумовою психоаналізу є поділ психіки на свідоме і несвідоме.

В психічній діяльності людини від відмічав дві важливі потреби – лібідозну (статевого інстинкту) і агресивну. Він намагався дати пояснення всім проявам поведінки людини з точки зору лібідо, як головного рушія поведіник людини, їх історії і культури. Розглядав мотивацію людської діяльності як функцію так званих первинних позивів, дія яких проявляється у формі невиразних неподоланих захоплень.

Психологія базується на теоретичних уявах про стадії розвитку лібідо, яка являє собою єдність трьох систем: Я(Его), Вона(Ід), Зверх – Я(Супер Его).

Я – це «критична інстанція», яка співставляє вимоги інстинктів з вимогами реальності.

Вона – являє собою неусвідомлені, інстинктоподібні рухомі сили людської активності.

Зверх –Я – соціальні заборони і приписи, які в процесі соціалізації перетворилися в елемент особистої структури.

Фрейдизм відводить важливу роль дитинству у формуванні мотивації, яке одночасно визначає характер і установу дорослої особистості.

Фрейдизм поступився місцем неофрейдизму, де немає пансексуальності. Е.Талісмен і К.Халл розробили біхевіористську теорію спонукання. Їх психологія поведінки по суті відкидає не тільки свідомість людини, але й всю психологію особистості, розглядає проблему мотивації за спрощеною схемою «стимул-реакція».

Найбільш відомим представником неофрейдизму став К.Юнг, теорія якого одержала назву «аналогічної психології». Психіка людини складається з таких рівнів, як свідоме, особисте несвідоме і колективне несвідоме. Колективному несвідомому, яке носить загальний характер і утворюється на основі досвіду минулого, відводиться визначальна роль в мотивації поведінки людини.

Не відділяв особисте несвідоме від свідомості. Рівновага між свідомим і несвідомим досягається за рахунок поняття «self»(сам, само), що забезпечує мотивацію людини до цілісності і єдності, яка знаходить своє