Для того щоб пристосуватися до певних умов життя, діяльність людини повинна бути мотивована такими функціями як мислення, почуття, інтуіція і т.п.. У випадку скрутної ситуації, яка трапляється в житті людини і з якою вона не може справитися, на допомогу певній функції повинно приходити несвідоме. Тобто адаптація організму відбувається на основі його взаємодії з більш низьким рівнем свідосмості.

А.Адлер більшу увагу приділив ролі соціального компонента у розвитку особистості. Зміст життя – почуття колективізму. «Прагнення до влади» та більш ширше поняття «прагнення до удосконалення» замінюють фрейдівське «лібідо». В основі суспільства та суспільного розвитку лежить індивідуальне та колективне прагнення до самоствердження, до перетворення власної слабкості та неповноцінності.

З метою подолання власної неповноцінності людина шукає певні способи компенсації, які створюють певні «життєві сили»:

1. Успішна компенсація почуття неповноцінності в результаті співпадання бажання до перевершення з соціальним інтересом.

2. Надкомпенсація, яка забезпечує одностороннє пристосування до умов життя при наявності надмірного розвитку якоїсь однієї з можливих здібностей людини або їх рис.

К.Хорні розкриває мотивацію поведінки людини з позицій вродженого почуття хвилювання. Народжуючись з цип почуттям, людина відчуває себе незручно, з відчуттям ворожості до світу, яке визначає всю її подільшу поведінку, фіксується як властивість психічної діяльності. Відчуття хвилювання забезпечує створення мотиваційного механізму, керованого бажанням особи врятуватись від названого відчуття. Тобто поведінка людини керується прагненням до безпеки та задоволення своїх бажань.

Г.Саллівен стверджував, що особистість є відносно стійкою моделлю міжособових ситуацій, що характеризують і повторюють людське життя. Механізм мотивації поведінки людини розглядається на основі таких факторів як: потреба в ніжності, ласці, бажанні уникнути тривоги. Мотивами поведінки людини є її боротьба з оточуючим світом, а точніше, з неспокоєм. Сформовану таким чином особистість автор назвав «Я-системою».

Мотивами поведінки «Я-система» є боротьба з неспокоєм на несвідомому рівні і крім того, пошук уникнення цього неспокою. Остання реалізується при підтримці інших людей, родичів, колег по роботі і т.п.

У випадку неможливості уникнути неспокою «Я-системою» утворюється особливий механізм, який займає провідне місце в мотивації поведінки людини – утворення своєрідного психологічного захисту, коли людина перестає помічати те, що їй заважає, що викликає в неї дискомфортні почуття.

-3-

Теорії потреб

Теорії потреб є найбільш розробленими. Вчені стверджують, що ми поводимось певним чином тому, що в нас є внутрішні потреби, які ми намагаємось задовольнити. Ці теорії іноді називаються теоріями утримання мотивації, оскільки вони визначають, що саме мотивує індивідів.

Одна з теорій – теорія ієрархії, розроблена А.Маслоу. суть її полягає в тому, що кожен працівник має потреби, які задовольняються в результаті його роботи, причому в міру насичення одних потреб обов’язково виникають нові.

Маслоу дав кваліфікацію усіх потреб людини у вигляді піраміди:

фізичні потреби (голод, необхідність мати житло);

потреби безпеки (прагнення відгородити себе від загроз, погроз і насильства);

потреба в любові і спілкуванні з людьми (іноді їх називають соціальними потребами);

потреба в пошані;

потреба в активності (наповнення життя активними діями, прагнення проявити себе повною мірою).

Маслоу встановив, що потреба не завжди повинна бути повністю задоволена, щоб індивід почав направляти свою увагу на наступний рівень потреб в ієрархії.

Критикуючи теорію їєрархії потреб Маслоу, К.Алдерфер запропонував альтернативу, відому як теорія існування, відносин і росту. З комбінації п’яти потреб Маслоу створено три рівні потреб:

потреби існування включають різні форми матеріальних і фізіологічних бажань, таких як їжа і вода, а також оплата, привілеї, умови роботи;

потреби відносин стосуються зв’язків індивіда з важливими для нього людьми: сім’єю, друзями; необхідність бути прийнятими іншими;

потреби росту передбачають кмітливість і нововведення разом з бажанням мати продуктивний вплив на оточення.

Рівень потреби існування є найбільш конкретним, він включає такі аспекти, як рівень зарплати і приємність робочого оточення. Рівень потреби росту є найменш конкретним.

Коли потреби існування задоволені, в людини з’являється більше енергії для концентрації уваги на потребах відносин. Коли потреби відносин достатньою міроюзадоволені, з’являється енергія і підтримка, необхідна для задоволення потреб росту.

Теорія ІВР відрізняється від ієрархії потреб трьома моментами:

Алдерфер стверджує, що людина може бути стурбована більш чим однією потребою одночасно;

Теорія ІВР є більш гнучкою у визнанні, що деякі потреби людей можуть складатися в іншому порядку;

Теорія ІВР включає регресивно-розчарувальний принцип, за яким люди постійно розчаровуються у своїх спробах задовольнити потребу вищого рівня.

Двофакторна теорія мотивації Ф.Херцберга

Для визнання мотивів діяльності службовців Ф.Херцберг опитав 200 працівників. Респонденти описали ситуації, при яких вони почувалися особливо задоволено і сильно мотивовано і ті, при яких вони були розчарованими і немотивованими. Вони називали такі, як сама робота і почуття від досягнутого. Херцберг назвав ці фактори мотивованими, вони головним чином належато до існування роботи. Немотивованими такі фактори як незадовільні умови роботи і керівництво. Він назвав ці фактори гігієнічними, вказуючи, що вони більшою мірою пов’язані з робочим середовищем.

На основі цих результатів Херцберг сформулював двофакторну теорію мотивації, яка стверджує, що потенційні винагороди складаються з двох категорій: гігієнічних факторів та мотиваторів.

Гігієнічні фактори важливі як засіб запобігання від розчарування працівників, але жоден з них не приводить до задоволення і мотивації.

На його думку, слід розширювати коло робіт не тільки «горизонтально» - шляхом додавання аналогічних функцій, але й «вертикально» - надаючи додаткову свободу у прийнятті рішень, певну автономію у виконанні робіт, дорученню працівнику цілого циклу роботи, запровадження порядку систематичного інформування працюючих про результати їх праці.

Херцберг вважав інтерес працівників до змісту праці домінуючим над фактором оплати праці.

Теорія зустрічних потреб

Психолог Д.Мак-Клелленд