Вивчав головним чином три потреби: досягнення, приєднання і владу.

Потреба в досягненні – бажання виконувати складні задачі і досягати стандарту високої якості роботи. Люди з високою потребою доягнення типово шукають конкретні ситуації, в яких вони можуть досягати результатів через їх власні зусилля і одержати швидку віддачу. Їм подобаються проблеми, що потребують нових рішень. Такі працівники для організації можуть бути джерелом кмітливості і нових ідей.

Потреби приєднання – бажання підкреслити теплі, дружні стосунки з іншими . ці люди можуть бути особливо корисними в ситуації, що потребує високого рівня співробітництва і підтримки з боку інших, включаючи клієнтів.

Потреби влади – бажання впливати на інших і контролювати середовище. Має дві форми: власну і установчу. Люди з високою потребою у власній владі хочуть домінувати над іншими, в ім’я демонстрації їх здібностей вживати владу. І навпаки, люди, з високою потребою установчої влади зосереджуються на роботі з іншими для вирішення проблем і подальших організаційних цілей. Мотивування людей з високою потребою установчої влади включає надання їм можливостей займати посади, які тягнуть за собою організацію зусиль інших.

2. Пізнавальні теорія

Пізнавальні теорії намагаються відокремити розумові операції, які використовуються у вирішенні того, як поводитись у певній ситуації. Пізнавальні теорії іноді називаються теоріями процесу: очікування, неупередженості, створення цілей.

Теорія очікування

Мотиваційна теорія очікування, запропонована В.Врумом, стверджує, що люди розглядають три основних питання перед тим, як прикладають необхідні зусилля для виконання завдання на певному рівні.

Основними компонентами теорії очікування є – зусилля, виконання, результат:

зусилля-виконання. З очікування зусилля-виконання можна оцінювати можливість того, що зусилля виконавців призведуть до потрібногорівня виконання. Оцінка може включати оцінку здібностей виконавців і врахування наявних ресурсів. Якщо індивід відчуває, що у нього достатньо кваліфікації для виконання завдання і що наявні ресурси адекватні, то існує можливість, що зусилля індивіда призведуть до високого виконання очікування.

виконання-результат. З очікуванням виконання – результат оцінюється ймовірність того, що успішне виконання приведе до певних результатів, тобто до потенційної нагороди (бонус, просування по службі). Якщо оцінка виконання результату висока, то очівання зробить внесок в мотивацію.

валентність – відповідає на витання змістовної сторони роботи, або на те, які потреби хоче задовольнити людина, яка працює в організації і зустрічає певні труднощі у досягненні цілей.з компонентом валентності можна оцінити наступну цінність результатав чи нагород.

Теорія неупередженості А.Адамса

Згідно з теорією неупередженості(справедливості) люди надають великої уваги ситуації балансу, чи справедливості, коли розглядають відношення своїх вкладів і результатів. Вибір людини чи людей, з якими індивід порівнює себе, залежить від власної точки зору на ці порівняння. Вклади, які розглядаються при оцінці власних, співвідносяться з показниками інших, і можуть включати освіту, навички, досвід, робочий час і результати виконання. Результати сожуть включати такі фактори як оплата, премії, похвала. Вклади і результати, які використовуються щоб оцінювати справедливість ситуації, грунтується на власному сприйняття індивіда.

Упередженості існують, коли показник вкладів-результатів індивіда або менший або більший від того, який приймається за норму.

Припускається, що люди можуть почуватися цілком задовільно в ситуації, коли забезпечують високий вклад і одержують малі результати, поки люди, з якою робляться порівняння, також вкаладає багато і одержує мало.

Мотиваційний аспекто теорії неупередженості грунтується на двох головних складових: сприйняття упередженості створює в людей напругу, напруга мотивує людей для того, щоб це зменшити.

Теорія створення цілей

Успіх створення цілей в мотиваційному виконанні залежить від встановлення цілей, які мають відповідні характеристики. Цілі повинні бути специфічними, вимірюваними, складними, але такими, яких можна досягти, доречними по відношенню до основної роботи організації і обмеженими в часі, тобто вимагати певного проміжку часу, протігом якого мета має бути досягнута.

Люди мають великі зобов’язання по досягненню цілей, коли вони володіють високими очікуваннями успіху в досягненні цілей, бачать сильний зв’язок між досягненням цілі і нагородами.

3. Теорія підкріплення Б.Ф.Скіннера

Згідно даної теорії, поведінка людини пояснюється оточуючим середовищем, і отже, не потрібно шукати пізнавальних пояснень. Замість цього теорія покладається на концепцію закону ефекту: поведінка, яка має позитивні наслідки, швидше всього повторюється, а поведінка, яка має негативні наслідки – ні.

Процес підкріплення діє так, що стимудятор забезпечує ключ до відповіді чи поведінки, після чого маємо наслідок. Якщо індивід знаходить наслідок нагроджуючим, то скоріше всього повторює поведінку, коли стимул зустрічається в майбутньому, в протилежному випадку він не повторює свою поведінку.

В модифікації поведінки людини є чотири підкріплення: позитивне підкріплення, негатвне підкріплення, загасання і покарання. Позитивне і негативне підкріплення направлені на посилення поведінки, у той час як загасання і покарання фокусуються на послабленні поведінки.

Позитивне підкріплення спрямоване на посилення бажаної поведінки і включає забезпечення приємного, нагороджуючого наслідку для натхнення поведінки.

Негативне підкріплення фокусується на посиленні бажаної поведінки, але воно діє по-іншому. Негативне підкріплення включає забезпечення від’ємного стимулу так, щоб людина прийшла до бажаної поведінки з метою припинення негативного стимулу.

-4-

Говорячи про мотивацію, потрібно констатувати, що нема якогось одного кращого її способу. У людей багато різноманітних потреб і цілей. Люди по-різному ведуть себе, прагнучи досягти своїх цілей.

Менеджери повинні оцінювати ступінь трудової участі кожного працівника чи групи.

У процесі мотивування слід брати до уваги об’єктивні фактори, які створюють незалежні від суб’єкта передумови його діяльності і суб’ктивні, котрі пов’язані з ідеальною переробкою зовнішніх умов у свідомості і психіці людей. Фактори об’єктивного характеру розглядаються як сфера зовнішніх спонукань до діяльності, а