Мотивування квлючає в себе матеріальні і нематеріальні спонукання, що грунтуються на цілеспрямованому формуванні мотивів праці і на використанні вже наявних мотивів. При умові правильних дій з боку керівництва можна активізувати особистість, її інтелектуальну, емоційну і вольову сфери, забезпечити реалізацію інтелектуально-творчих можливлстей кожного працівника.

Мотиваційний механізм повинен опиратися насамперед на діючу систему матеріального інематеріального стимулювання:

Матеріальне стимулювання: основна оплата праці; додаткова оплата за перевиконання плану виробництва і реалізації продукції; преміювання.

Нематеріальне стимулювання: оголошення подяки; нагородження почесними грамотами; присвоєння почесних звань; представлення до урядових нагород.

Серед систем преміювання все більшою популярністю користуєтьяс система «Скенлон», основана на заздалегіть визначеній долі прямих затрат на робочу силу в загальній вартості умовно чистої продукції.

У випадку успішної роботи підприємства і економії на заробітну плату утворюється преміальний фонд. 25% цієї економії іде в резервний фонд, а решта розподіляється між працівниками.

В системі «Раккер» об’єм преміального фонду визначається у вигляді долі від чистої продукції.

Широко застосовуються форми колективного преміювання.

Система участі в результатах роботи підприємства будується на конкретних показниках, премії вмплачуються в результаті економії витрат, збільшенні виробітку чи покращенні інших виробничих показників.

Дивідендна система – коли враховуються результати виробничої і комерційної діяльності підприємства.

Дієвими факторами мотивації виступають: організація виробничого процесу, система стимулювання праці, індивідуальні заходи матеріального і морального спонукання до високопродуктивної праці.

Важливим елементом загального морального і психологічного стану людини є фактор задоволеності роботою. Задоволеність роботою створює добрий настрій, в той час як незадоволення викликає пригнічений стан, песимізм.

Великий інтерес для працівників преставляють нові типи розпорядку роботи – «скользящий» графік, змінний день; гнучке розташування (місця роботи, часу).