суб’єктивні – як основа внутрішніх спонукань.
Мотивування квлючає в себе матеріальні і нематеріальні спонукання, що грунтуються на цілеспрямованому формуванні мотивів праці і на використанні вже наявних мотивів. При умові правильних дій з боку керівництва можна активізувати особистість, її інтелектуальну, емоційну і вольову сфери, забезпечити реалізацію інтелектуально-творчих можливлстей кожного працівника.
Мотиваційний механізм повинен опиратися насамперед на діючу систему матеріального інематеріального стимулювання:
Матеріальне стимулювання: основна оплата праці; додаткова оплата за перевиконання плану виробництва і реалізації продукції; преміювання.
Нематеріальне стимулювання: оголошення подяки; нагородження почесними грамотами; присвоєння почесних звань; представлення до урядових нагород.
Серед систем преміювання все більшою популярністю користуєтьяс система «Скенлон», основана на заздалегіть визначеній долі прямих затрат на робочу силу в загальній вартості умовно чистої продукції.
У випадку успішної роботи підприємства і економії на заробітну плату утворюється преміальний фонд. 25% цієї економії іде в резервний фонд, а решта розподіляється між працівниками.
В системі «Раккер» об’єм преміального фонду визначається у вигляді долі від чистої продукції.
Широко застосовуються форми колективного преміювання.
Система участі в результатах роботи підприємства будується на конкретних показниках, премії вмплачуються в результаті економії витрат, збільшенні виробітку чи покращенні інших виробничих показників.
Дивідендна система – коли враховуються результати виробничої і комерційної діяльності підприємства.
Дієвими факторами мотивації виступають: організація виробничого процесу, система стимулювання праці, індивідуальні заходи матеріального і морального спонукання до високопродуктивної праці.
Важливим елементом загального морального і психологічного стану людини є фактор задоволеності роботою. Задоволеність роботою створює добрий настрій, в той час як незадоволення викликає пригнічений стан, песимізм.
Великий інтерес для працівників преставляють нові типи розпорядку роботи – «скользящий» графік, змінний день; гнучке розташування (місця роботи, часу).
