Основи обліку заробітної плати: нарахування та зведення нарахувань по оплаті праці, утримання із заробітної плати. Облік робочого часу.

Порядок нарахування заробітної плати, яка належить робітникам підприємства, залежить від застосовуваних форм оплати праці та організації виконання цих робіт.

Нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці: сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій.

Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди.

У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація - маршрутний лист, який виписується на всю партію продукції на весь шлях її обробки у даному цеху. Маршрутний лист, на відміну від— наряду виписується на всю роботу (всі операції), виконувану різними робітниками для випуску відповідної партії продукції. У масовому виробництві застосовується, як правило, змінний рапорт без маршрутного листка. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості, у якому проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт., тощо). Після закінчення визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку.

Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається нагромаджувальна карточка обліку виробітку.

На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.

В тому випадку, коли робота здійснюється колективом по відрядній формі оплати праці, то порядок визначення заробітної плати такий:

1) визначається заробіток по тарифу кожного робітника і бригади в цілому множенням ставок тарифних відповідного розряду на кількість годин;

2) визначається коефіцієнт розподілу як відношення місячного заробітку бригади на загальний заробіток по тарифам;

3) визначається сума заробітної плати кожного робітника шляхом множення заробітної плати за тарифом кожного члена бригади на коефіцієнт розподілу.

Бригадирам із числа робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою.

Розподіл заробітної плати між членами бригади проводиться з урахуванням коефіцієнтів трудової участі для кожного робітника. Це рішення оформлюють протоколом, який здають у відділі праці і заробітної плати для розрахунку заробітної плати.

Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понад урочний час, персональні надбавки, інші доплати.

Також одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за два попередні місяць роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців. Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу (крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності.

Утримання та відрахування із заробітної плати.

Об'єктом оподаткуванн є сукупний дохід громадян, одержаний із різних джерел. Бухгалтерія підприємства здійснює не тільки нарахування заробітної плати, й утримання та вирахування з неї. Усі види утримань з одержаних доходів поділяють на утримання обов’язкові, згідно з чинним законодавством, і утримання за згодою працівників. До обов’язквих ут-римань належать: прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду, утримання збору на загально-обов'язкове соціальне страхування, утримання збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіт-тя та утримання за виконавчими листами за рішенням судових органів (аліменти, сплата сум розтрат і розкра-дань та ін.).

До утримань за згодою працівника відносять: утри-мання на підставі його письмової заяви: профспілкові внески, погашення сум дрібних нестач, вартість харчу-вання (на підприємствах харчування), відрахування з ін-дивідуального соціального страхування, невикористані підзвітні суми, суми до оплати акцій підприємства тощо.

Відрахування до Пенсійного фонду. Порядок нараху-вання сплати страхових внесків громадян до Пенсійного фонду регламентують Закон України «Про збір на обов'яз-кове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400 із змінами та доповненнями, Інструкція про нара-хування, сплату внесків до Пенсійного фонду і витрачання його коштів.

Обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду сплануються в такому розмірі:—

1% — усі категорії працюючих громадян (у тому числі особи, що працюють за угодами цивільно-правового характеру і працюючі пенсіонери), якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 грн.;—

2% — усі категорії працюючих громадян, якщо су-купний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн. Законом України від 17. 02. 2000 р. №1461-111 вне-сено зміни до Закону «Про збір на державне пенсійне страхування», згідно з якими для платників збору — фізичних осіб, що мають статус державного службовця, встановлено