F 43.0 – «Гостра реакція на стрес»

F 43.1 - «Посттравматичний розлад»

F 43.2 – «Розлад адаптації».

Другий етап, відбудовної терапії, полягає в посиленні різних компенсаторних механізмів і відновленні порушених у працівника фізіологічних функцій. На цьому етапі великого значення набувають різні методи фізіотерапії і ЛФК.

Третій етап реабілітації, відновлення індивідуальної і суспільної значимості працівника, поновлення гармонічних відносин з навколишньою дійсністю.

З цією метою пропонуються використовувати методи психокорекції: поведінкову психотерапію, особисто-орієнтовану терапію, гештальт-терапію, НЛП, Єріксоновський гіпноз, АТ, гіпнотерапію та інші. Ці методи корекції дозволяють здійснювати наступні програми:

1. Сугестивна програма спрямована на симптоматичний дозвіл, насамперед за допомогою сугестії і раціонального перегляду складної виробничої ситуації.

2. Кризова програма має більш специфічне значення. Це короткострокова психоаналітична орієнтована ( динамічна) терапія, яка спрямована як на усвідомлення внутріособистісних (кризових) проблем, так і на пошук шляхів рішення напружених міжособистісних відносин.

3. Особисто-орієнтована програма має на меті виявлення і усвідомлення внутрішньособистісного конфлікту, з'ясування можливих підходів до оцінки ієрархії цінностей шляхом психологічного захисту в конкретної психотравмуючої ситуації.

4. Гештальт-програма спрямована на зняття блокувань вона стимулює процес розвиток людини, реалізацію його можливостей і спрямованість за рахунок створення внутрішньої точки опори й оптимізації процесів саморегуляції.

5. Нейро - лінгвістична програма полягає в програванні психотравмуючіх подій минулого, їх емоційному реагуванні, фіксації позитивних переживань у сьогоденні і закріпленні отриманого досвіду шляхом вибудовання до майбутнього з наступною екологічною перевіркою.

6. Програма аутотренінгу сприяє оволодінню навичками саморегуляції не тільки в різних емоційно значимих ситуаціях, а насамперед у конкретних виробничих умовах.

Четвертий етап (заключний) – закріплення досягнутих змін і контрольна психофізіологічна діагностика.

Таким чином, такий підхід до реабілітації, сприяє більш ранньому відновленню працездатності, поліпшенню психофізіологічних показників і усуненню наявної симптоматики, зниженню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності і попередження передчасного виходу з активної виробничої сфери в найбільш працездатному віці.

Дослідженням ефективності пам'яті у зв'язку з мотивацією професійної діяльності займалися багато як закордонних, так і вітчизняних вчених (А. Н. Леонтьев, П. И. Зинченко, Т. Д. Середа, С. П. Бочарова, Г. В. Репкіна, П. Б. Невельській, Дж. Міллер, Дж. Сперлинг, А. Ц. Пуні). Ця проблема є досить актуальною й перспективною, як у плані розкриття загальних закономірностей професійної пам'яті у зв'язку з мотивацією діяльності, так й у плані розробки більш ефективних методів розвитку пам'яті професіонала.

Професійна пам'ять людей завжди розвивається у зв'язку з інтересами до певних видів діяльності, цілеспрямованістю та емоційними переживаннями, які супроводжують одержання значимих для особистості результатів діяльності. Відомо, що пам'ять - це саморегулююча система, яка має високу вибірковість. Елементи мотивації зберігаються в довгостроковій пам'яті й направляють короткочасну пам'ять на фіксацію певної (важливої) інформації в відповідних умовах діяльності.

У російській психології концепція розвитку пам'яті у звязку з професійною діяльностю одержала особливий розвиток. Дослідження таких вчених, як А. Н. Леонтьев, С. Л. Рубинштейн, А. А. Смирнова, Б. М. Теплова показали, що протікання різних психічних процесів, у тому числі й мнемичних механізмів пам'яті, істотно залежить від змісту та структури діяльності, від її мотивів і цілей, засобів здійснення. Мотиви розглядалися у нерозривному зв'язку зі структурою людської діяльності. Відповідно поняття мотив визначалося як те, що спонукує й направляє людську діяльність. В. Г. Леонтьев говорить про мотив, як про системний засіб організації активності людини. Деякі вчені прийшли до висновку, що висока позитвна мотивація може відігравати роль фактора, що компенсує, у випадку недостатньо високих здаібностей.

Провідним системообразуючим фактором у системі людської пам'яті є мотиваціонна спрямованість діяльності. При цьому найважливішим визначальним фактором продуктивность пам'яті в будь-якій конкретній діяльності є вихідний рівень її орієнтації на майбутнє.. Ті ж самі дії будуть спричиняти різні характеристики пам'яті залежно від цільового змісту й орієнтації щодо представленого.

Аналіз вітчизняної та закордонної літератури на тему взаємозв'язку мотивації, структури діяльності та ефективності функціонування мнемічних процесів дозволяє зробити наступні висновки:

· Мотив - це вирішальний фактор при виборі професії.

· Успішність професійної діяльності особистості визначається ефективністю функціонування мнемічниих процесів, тому що пам'ять зберігає придбаний досвід і забезпечує можливість його подальшого використання.

· Пам'ять – це саморегулююча система, що володіє високою вибірковістю, яка звязана з мотиваційними установками особистості.

· Мотивація особистості, що включає інтереси, потреби та життєві цілі суб'єкта, є найважливішою рушійною силою, необхідним фактором ефективності пам'яті професіонала.

Існує багато факторів, які впли-вають на продуктивність праці.

Основні фактори впливу на продуктивність праці - організація робочого місця режим напруження і відпочинку під час роботи забарвлення стін приміщення ставлення до праці

Вони формують загальний настрій на працю та полегшують або ус-кладнюють появу трудових зусиль.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характери-стик праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, корис-туються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

* інтелектуальне та емоційне навантаження;

* тривалість зосередженого спостереження;

* кількість об'єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важли-вими;

* кількість сигналів на годину;

* темп;

* нас активних дій;

* необхідність самостійного пошуку пошкоджень;

* монотонність праці;

* напруження зору;

* точність виконання роботи;

* змінність;

* режим праці та відпочинку.

Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи. Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий — незначну.

Пра-цездатність залежить від таких факторів, як вік, здоров'я людини, стать, навички у роботі, санітарно-гігієнічні умови тощо. Певною мірою на неї впливають і