де Аб — середній атестаційний бал даної функціональної групи керівників, спеціалістів і

службовців;

Б — конкретний атестаційний бал;

Ч — чисельність керівників, спеціалістів і службовців, які мають даний атестаційний

бал (за трибальною системою — “відмінно”, “добре”, “задовільно”).

Окремо визначається додаткова потреба в кваліфікованих робітниках і спеціалістах. Методика обчислення такої потреби — розроблення балансових розрахунків.

Балансові розрахунки на підприємствах є складовою комплексних планів економічного і соціального розвитку. Вони тісно пов'язані з перспективами розвитку виробництва, з впровадженням організаційно-технічних заходів.

Додаткова потреба підприємства в робітниках окремих професійно-кваліфікаційних груп визначається як різниця між фактичною чисельністю робітників, скоригованою на припущене в розрахунковому періоді зменшення робітників, і чисельністю, розрахованою на перспективний період. Кількісна величина зміни чисельності робітників у запланованому періоді може бути зі знаком “плюс”, що свідчить про додаткову потребу в кадрах за окремими професійно-кваліфікаційними групами. На цій основі визначають потребу в підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів. У разі знаку “мінус” загальна потреба у даній професійно-кваліфікаційній групі зменшується. Це обумовлює вивільнення робітників.

На підприємствах доцільно додаткову потребу забезпечувати передусім через перепідготовку і підвищення кваліфікації своїх робітників. Для цього необхідно провести аналіз фактичного професійно-кваліфікаційного складу робітників з урахуванням зменшення чисельності деяких робітників, які в запланованому періоді залишаються на підприємстві або будуть вивільнені за окремими професійно-кваліфікаційними групами. На стадії аналізу визначається потреба в підвищенні кваліфікації і перепідготовці робітників підприємства. Це створює передумови для їхнього успішного професійно-кваліфікаційного просування, виявлення контингенту зайнятих некваліфікованою, низько кваліфікованою і непривабливою працею. На базі цього розробляється план підвищення професійно-кваліфікаційного рівня робітників.

У балансовому розрахунку суттєвим є визначення величини наступного зменшення робітників і величини залучення кадрів за професійно-кваліфікаційними групами.

Розроблення балансового методу планування з урахуванням попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, технічного розвитку, змін у характері і сутності праці, у професійно-кваліфікаційному складі працівників дає можливість забезпечити необхідні темпи і пропорції розширеного відтворення робочої сили.

У разі виявлення потреби в кваліфікованих робітниках необхідно визначити коло осіб, які належать до кваліфікованих робочих кадрів. Доцільно виділити три групи кваліфікації робітників залежно від розрядів: малокваліфіковані (І—II розряди), кваліфіковані (III—IV розряди), висококваліфіковані (V—VIII розряди).

Відповідність кваліфікаційним вимогам робочих місць і кваліфікації робітників характеризується коефіцієнтом, що визначається відношенням кількості робітників, які посідають робочі місця згідно з кваліфікаційними вимогами, до необхідної кількості робітників.

На основі даних про додаткову потребу в робітниках визначають необхідну кількість учнів у професійно-технічних навчальних закладах.

Загальна потреба в спеціалістах і службовцях визначається залежно від трудомісткості закріплених функцій, норм керованості, рівня механізації управління і з урахуванням типових штатних розкладів. Загальна потреба в спеціалістах (Чс) являє собою суму чисельності спеціалістів на підприємстві на початок запланованого періоду (Чсб) і величини додаткової потреби в спеціалістах (Де):

Чс = Чсб + Дс. 

Розраховуючи потребу в спеціалістах, треба науково обгрунтовано визначити необхідну потребу на приріст (або зменшення) посад, що заміщуються спеціалістами у зв'язку з розширенням обсягу робіт; на часткову заміну практиків, які обіймають посади спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою, на покриття природного

вибування працівників, які обіймають посади спеціалістів і керівників.

Додаткова потреба у прирості посад являє собою різницю між загальною потребою в спеціалістах запланованого і базового періодів.

Тема 2.1. Персонал

Мета роботи : оволодіти навичками розрахунків необхідної чисельності промислово-виробничого персоналу.  

Розрахунок планової чисельності промислово-вироб-ничого персоналу (Чпвппл.) здійснюється за формулою:

(1)

де Чпвп.б – базова чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП), чол.;

Іq – індекс росту обсягу виробництва у плановому році;

Іпп – запланований індекс росту продуктивності праці.

Планова чисельність основних робітників (Чор.) визначається за допомогою наступних методів:

1. За трудомісткістю виробничої програми:  

або  

, (2)  

де Тсум – сумарна трудомісткість виробничої програми, н-год.;

N – кількість одиниць продукції, яку необхідно виготовити у запланованому періоді, шт.;

Фд – дійсний фонд часу роботи одного робітника (визначається за балансом робочого часу середньоспискового робітника), год.;

Квн – середній коефіцієнт виконання норм на підприємстві (1,1 – 1,15);

Тшт – норма часу на обробку однієї деталі, н-год.; хв.

Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення дійсного (корисного) фонду часу роботи одного робітника.  

Приклад 1

Баланс робочого часу на одного робітника за рік (табл.1).

Таблиця 1

Баланс робочого часу на одного робітника

№ п/п | Назва елементів робочого часу | Дні | Години

1 | 2 | 3 | 4

1. | Календарний фонд часу | 365   |

2. | Святкові та вихідні дні | 111   |

3. | Номінальний фонд часу | 254   |

4. | Невикористаний фонд часу (в днях) | 28,3   |

4.1. | Відпустка | 15   |

4.2. | Відпустка у зв’язку з пологами | 0,2   |

4.3. | Відпустка студентам (учням) | 0,6   |

4.4. | Невиходи у зв’язку з хворобою | 10,1   |

4.5. | Виконання держобов’язків | 2,4   |

5. | Корисний фонд часу робітника | 225,7   |

6. | Витрати часу протягом робочого дня   | | 0,3

6.1. | Скорочений робочий день підлітка   | | 0,2

6.2. | Перерви матерям, що годують   | | 0,1  

Ефективний фонд часу одного робітника становить:

Феф = 225,7 (8,2 – 0,3) = 1783,03 (год.).  

2. За нормами обслуговування:   

, (3)

де n – загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується, (од.);

Зм – кількість змін роботи устаткування;

Ксс – коефіцієнт спискового складу, який обчислюється як відношення явочної чисельності робітників до їх спискової чисельності;

Но – норма обслуговування на одного робітника, (од.).

За нормами обслуговування чисельність основних робітників