Надійність захисту робітників і службовців.

Безпечність розташування об’єкта щодо зон масштабних руйнувань.

Можливість інженерно-технічного комплексу протистояти уражаючим діям сучасної військової зброї.

Безперервність постачання електроенергією, паливом, газом і всім необхідним для випуску продукції.

Надійність керування виробництвом, силами і засобами ЦО.

Підготовленість підприємства до поновлення виробництва і проведення рятувальних робіт.

З вище перерахованих факторів випливають такі шляхи і засоби підвищення стійкості підприємств, установ, навчальних закладів України:

- нагромадження фондів захисних споруд і засобів індивідуального захисту;

- будівництво важливих підприємств за межами зон можливих зруйнувань;

- розширення зв’язків між галузями промисловості і підприємствами;

- утворення матеріально-технічних резервів;

- підтримування сил ЦО в постійній готовності.