Природа переживає вплив суспільства по наступним напрямкам:
- використання компонентів навколишнього середовища в якості
ресурсної бази виробництва;

- дія виробничої діяльності людей на навколишнє природнє
середовище (її забруднення);

- демографічний тиск на природу (сільськогосподарське
використання земель, збільшення кількості населення, ріст крупних
міст).

Тут переплітаються в одне багато глобальних проблем людства –
ресурсна, продовольча, демографічна – всі вони мають в тій чи іншій
мірі вихід на екологічну проблематику. Але вона має великий вплив на
ці та інші проблеми людства.

Людина — частина природи, й найбільш небезпечні для нашої
планети катастрофи й забруднення навколишнього середовища
пов'язані саме з нею.

Еволюція людини була спрямована не на розвиток грубої сили чи
придушення слабкіших. Людина ніколи б не виділилася з тваринного
світу, якби її розвитком керував славнозвісний закон Дарвіна про
природний добір. На відміну від вимог цього закону, зміст якого
полягає в тому, щоб за будь-яку ціну зберегти максимально здорових,
фізично міцних і витривалих індивідів, людина докладає багато зусиль
для догляду за інвалідами, тими, хто неспроможний жити без
сторонньої допомоги. Тобто людина керується не лише раціональним
підходом, а й почуттями, які є складовою частиною морального
кодексу вищого представника тваринного царства. Як свідчить історія,
суспільство, що байдуже ставилося до своїх членів або більше того,
застосовувало насильство, було приречене.

Найстрашніша наруга над людяністю — це війна. На відміну від
будь-яких звірів, людина здатна з неймовірною жорстокістю вбивати
подібних до себе. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років
люди пережили 14513 воєн, у яких загинуло 3640 млн чоловік.
Вдумайтеся в цю страшну цифру: по суті, було вбито майже десяту
частину населення планети (нині на Землі живе понад 5 млрд людей).
Світова термоядерна війна в лічені хвилини може знищити все
людство. Адже потужність ядерних зарядів, накопичених людством, у
1980 р. становила 8 тис. Мт тринітротолуолу (по дві тони на кожного
жителя Землі).

Історія людства сповнена жахливих прикладів геноциду, звірячої
жорстокості завойовників, загибелі в пожежах спустошливих війн
міст, храмів, бібліотек, які створювалися століттями. Вчені-археологи
витратили безліч зусиль, щоб розшифрувати асирійські клинописні
тексти, половина яких виявилася хвалькуватими реляціями царів-
завойовників про свої «геройства».

Історія зберегла до наших часів вислів кривавого Чингісхана:
«Найбільша радість для чоловіка — перемогти своїх ворогів,
переслідувати їх і позбавити всього, що вони мають». У своїх
грабіжницьких походах орда Чингісхана планомірно знищувала все:
спалювала врожай, засипала колодязі, викрадала худобу, щоб ті, хто
вцілів від різні, загинули від голоду. Вдершись в Месопотамію,
Чингісхан знищив зрошувальну систему, що розподіляла воду р.Тігр.
Канали, що будувалися протягом тисяч років, були зруйновані, родюча
земля перетворилася на пустелю, і з того часу землеробство в цих
країнах не змогло відновитися.

Забруднення людської свідомості ідеєю війни триває віками.
Війна була винаходом нашої цивілізації. Чи не буде й кінець людства
зумовлений цим диявольським винаходом?

Війна постійно «дорожчає». Якщо витрати на першу світову
війну становили 50 млрд карбованців, то друга обійшлася вже в десять
разів дорожче.

Наприкінці 80-х років витрати на озброєння в світі становили вже
1 трильйон доларів! Це перевищує асигнування всіх країн світу на
медицину, освіту й житлове будівництво. А якщо досягнення науки,
ресурси розуму, людської свідомості та природи спрямовуються на
гонку озброєнь, що може призвести до ядерної катастрофи, то це —
найбезглуздіша витрата багатств, яку лише можна собі уявити. Таким
чином, людина обмежує можливості вирішення інших проблем,
зокрема пов'язаних з забрудненням навколишнього природного
середовища. Значить, витрачаючи сили й кошти на підготовку ядерної
катастрофи, людство одночасно наближає невідворотність катастрофи
екологічної. Навіть не світова ядерна війна, а локальний ядерний
конфлікт викличе таку кліматичну катастрофу, від якої загине не лише
все людство, а й уся біосфера Землі.

Інше забруднення людської свідомості — це бездумне,
споживацьке ставлення до природи та її багатств. Людина влаштована
так, що часто-густо мислить лише категоріями сьогоднішнього дня й
керується девізом «А мені так хочеться!». За прикладами далеко ходити
не треба. Згадаймо, що весняні крокуси, конвалії, фіалки давно вже
стали рідкістю в приміських лісах, їх занесено до Червоної книги
України. А хто не бачив, як у натовпі, що вихлюпується з електрички
після весняного вихідного дня, де-інде та й майне величезний
варварський оберемок цих рідкісних квітів. Це означає, що
відпочиваючі все-таки знайшли й видерли останні квіточки, які через
годину зав'януть, а діти цих «любителів природи» будуть милуватися в
приміському лісі хіба що осотом і чортополохом.

За тисячоліття людської цивілізації безліч видів тварин і рослин
було бездумно знищено. Ніяка, наприклад кліматична, катастрофа не
змогла б так швидко винищити популяцію мамутів, як це зробили
мисливці палеоліту. Розрахунки вчених-біогеографів свідчать, що на
початку палеоліту на території європейської частини колишнього СРСР
(частина Росії, Україна, Білорусія) паслося близько півмільйона
мамутів. Наші далекі пращури швидко освоїли метод полювання на цих
гігантів за допомогою ловчих ям. Люди палеоліту, як вважає П. Савко,
просто розбестилися. Гори м'яса й безліч кістбк для виробів діставалися
їм дуже легко. Археологи, наприклад, відкопали поблизу с. Межирічі
Черкаської області два палеолітичних ярангоподібних жител, каркаси
яких були складено з черепів і кісток 130 мамутів. Темпи винищення
мамутів були настільки інтенсивними, що всього за тисячу років вони
зникли зовсім. Після того, як