Забруднення земної поверхні.

Людство з давніх пір забруднювало земну поверхню відходами
своєї діяльності. Але у ХХ столітті відбувся різкий стрибок і в
характері, і в масштабах, і у впливі забруднень.
Грунт, який не є продуктом праці людини й створювався
природою протягом тисячолітть, нині в результаті хижацького
користування, нерозумної аграрної політики та розбазарювання під
різні види будівництва, кар?єри, полігони, знаходиться в стані
виснаження, вичерпання. Внаслідок того, що в гонитві за врожаєм
грунти почали орати дедалі глибше і частіше, завозити на поля
величезні кількості мінеральних добрив та пестицидів для боротьби з
шкідниками, на величезних площах здатність вбирати й пропускати
воду, їх структура деградувала, вони перенасичені шкідливими
хімічними речовинами. Повсюдно врожайність грунтів катастрофічно
зменшується.

Як сказано в одній з доповідей ООН про стан земельних ресурсів
світу, подальше існування нашої цивілізації поставлене під загрозу
через широкомасштабну загибель родючих земель, що збільшується.
Нині охорона й раціональне використання земельних ресурсів –
одна з найактуальніших проблем.

За даними ЮНЕП щорічно щерез вплив на грунти вітрів,
ураганів, хімізації, будівництва міст, доріг, промислових об?єктів,
аеродромів та ін. у всьому світі витрачається від 5 до 7 млн. га родючих
земель (додаток 1).

Дуже значних збитків завдає господарству ерозія грунтів. На цих
землях урожайність зменшується на 30-40%, подекуди – на 90%. Ерозії
грунтів сприяє активне яроутворення, зумовлене діяльністю людини –
вирубкою лісу на схилах, знищенням трав?яного чи чагарникового
покриву, неправильним розорюванням землі тощо. Найбільше
провокують ерозію часті оранки, культивації, боронування,
трамбування колесами та гусеницями важкої с/г техніки.

Однією з найбільших лих після ерозії грунтів є, мабуть, їх
засолення, основна причина якого - неправильне зрошення. Ерозія й
засолення грунтів призводять до опустелювання земель. Протягом
останніх десятиліть тисячі гектарів посушливих земель у степових
районах, пустелях і напівпустелях, де проводиться інтенсивне
зрошення й спочатку значно підвищилася врожайність, згодом стали
непридатними для використання через "білу отруту", як називають
місцеві жителі сіль, якою забиті всі пори грунту та його поверхня в
результаті випаровування зрошувальних вод.
Дедалі відчутнішими стають негативні наслідки хімізації с/г –
погіршення стану грунтів через накопичення в них шкідливих хімічних
речовин після тривалих й інтенсивних внесень міндобрив та різних
пестицидів. Адже внесений у грунт фосфор практично не вимивається.

До одного з негативних явищ, властивих опустелюванню,
належать пилові бурі. Хоча вони досить поширені в природі,
вияснилось, що деякі з них виникають з вини людини – на
деградованих землях.

Берегти землю – це значить розумно, по-хозяйському її
використовувати, щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім
поколінням.

Знищення лісів.

Одним з найважливіших компонентів рослинного світу є ліси –
енергетична база біосфери, які відіграють дуже важливу роль у житті на
планеті. Це – легені планети.

Під натиском людини ліси відступають на всіх континентах,
практично у всіх країнах. Вони вирубуються скоріше, ніж виростають.
Але ж саме ліс активно очищає атмосферу Землі від забруднення.
Зелені рослини вбирають вуглекислий газ, використовуючи його в
якості будівельного матеріалу для своїх клітин. Кожен кубометр
деревини – це майже півтони забраної з повітря вуглекислоти.
Нині безвідказні "легені" міст у багатьох регіонах планети
вимагають не просто турботи, але волають про допомогу і врятування.
Слід зазначити, що останнім часом ліс через перенавантаження
відпочиваючими, їх дикунське ставлення до природи, винищення
рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев,
спричинені людьми пожежі втрачає свої оздоровчі та рекреаційні
властивості. Він не витримує напливів людей у густонаселених
регіонах, страждає і гине від промислових забруднень, а також
внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.
Підраховано, що за сучасних темпів лісозаготівель, навіть у
багатих лісом країнах його вистачить на 50-60 років (на відновлення
потрібно 100-200 років).

За даними ООН, щорічно на планеті вирубують понад 3 млрд. м3
лісу, й ця цифра до 2000 року зросте в 1,5 рази.
З найбільшим розмахом ліси винищуються в тропічному поясі.
Пояснюється це багато в чому економічними причинами. Перш за все
ліси знищуються внаслідок масових вирубок, які ведуться в інтересах
не стільки самих держав-господарів, скільки – зарубіжних монополій.
Лісову сировину вивозять на експорт в Японію, США, Англію,
Францію.

Ще на початку ХХ ст. тропічні ліси, включаючи вологі
вічнозелені і сезонні, були поширені на площі 24 млн. 500 тис.км2.
Зараз площа цих лісів скоротилась до 10 млн.км2.
Досить тривожна ситуація склалася в Африці. Тут, приблизно за
50 років, вирубано 60% всіх лісів.

В цілому на Землі площа, зайнята тропічними лісами, за наше
століття скоротилась з 16 до 7%. В окремих регіонах цей процес
відбувається ще швидше.

Знищення тропічних лісів означає одночасне обідніння і
зникнення тропічних екосистем, на створення яких треба було
мільйони років. Як відомо, тропічні екосистеми відрізняються
величезною різноманітністю і тваринного світу.

На місці зрубаних лісів розвиваються процеси ерозії, змиву
грунту. Лісові масиви заміщуються саванами. Масштаби вирубок такі,
що на місці величезних ділянок лісу виникають справжні пустирі.
Одним із наслідків вирубки лісів є зміна гідрологічних і
кліматичних умов. Висушення території, спустошувальні засухи
спостерігаються, наприклад, на півдні Бразилії.

Не краще становище лісів й на Північно-Американському,
Європейському та Азіатському континентах. Якщо тут їх
цілеспрямовано не випалюють та не вирубують (це було зроблено
століттям раніше), то залишки лісових масивів гинуть від кислотних
дощів (30% - у Австрії, 50% - У