Основними заходами захисту лісів є такі як: обмежене їх
вирубування, повна переробка деревини й супутньої сировини,
раціональне використання й збереження ягідних, кормових, лікарських,
технічних рослин, створення полезахисних і водоохоронних лісосмуг та
ін.

Проблеми тваринного світу.

Вирішення проблеми покращення екологічного стану біосфери
потребує нового підходу до тваринного світу. Сьогодні під загрозою
знищення знаходиться вже близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців,
велика кількість риб, земноводних, комах.

За останню тисячу років з лиця Землі зникло понад 100 видів
тварин, 140 видів птахів. У всіх куточках Землі, на всіх континентах
нині загострюється проблема знищення ареалів існування тварин.
Найактуальнішою вона є для вологих тропічних лісів, але вже відомо
багато районів в інших зонах, які за станом тваринного світу можна
назвати районами екологічного лиха.

Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні
забруднення та пожежі, але й бурхлива активність браконьєрів (за
останні роки ціна на слонові бивні зросла в десять разів, на ріг носорога
– 21 раз), які вбивають від 65 до 75 тисяч слонів (Танзанія, Кенія,
Замбія, Заїр, Конго, Судан).

Є великі регіони Світового океану, де останнім часом через
деградацію середовища й хижацький вилов риби майже повністю
зникли 25 видів найбільш цінних промислових риб, де щорічно
винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно
знаходяться під загрозою вимирання.

Річки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла.
Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене,
його екосистема на грані повної деградації. У 1988 році через
забруднення нафтопродукиами в Північному морі загинуло близько 3
тисяч тюленів. А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій
танкерів-нафтовозів у океанах!…

Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала
майже пропорційно збільшенню кількості людей, і максимальних
значень досягла за останні сто років.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати
такі: по-перше - виховання природоохоронної свідомості у людей з
дитинства; по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством,
посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і
річках; по-третє - допомога звірям (охорона від епідемій і
антропогенних забруднень, контроль за кількістю хижаків і т.і.).

Крім того необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів,
причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращення
ситуації, екологічних прогнозів на основі екологічного моніторингу.
Міжнародний аспект проблеми екологічної безпеки пов`язаний з
двостороннім або багатостороннім співробітництвом і часто
орієнтується на розв`язанні регіональних екологічних проблем як на
урядовому так і на неурядовому рівні. При чому в глобальному
масштабі важливу координаційну роль відіграє Програма ООН з
навколишнього середовища (ЮНЕП). Сьогодні обговорюється
можливість створення добровільного міжнародного фонду екологічної
безпеки, відрахування в який мали б іти за рахунок конверсії та
скорочення асигнувань по військовій потребі держав. Так, з ініціативи
ЮНЕП висунута пропозиція направляти засоби, які виділяються
країнами, що розвиваються, для сплати своїх боргів по цілі екологічної
безпеки. Глобальний характер екологічної безпеки включає корінний
перегляд всіх міжнародних зв`язків і відносин, реалізацію глобально-
гуманістичного мислення.

Необхідно домагатись встановлення міжнародного екологічного
порядку, який би пердбачав:

- введення обов`язкових для всіх країн середніх меж гранічно-
допустимих концепцій хімічних речовин і міжнародний контроль за їх
дотриманням;

- міжнародну екологічну експертизу всіх нових крупних проектів
природокористування;

- форми відповідальності країни за знищення екосистем, які
відбуваються навіть в межах власних територій;

- забезпечення адекватною концепцією державами, які
експлуатують свої невідновлювані природні ресурси в інтересах
світового ринку;

- створення міжнародного механізму стимулювання, поширення і
впровадження чистих технологій.

Велику роль в висвітленні питання глобальних екологічних
проблем сучасності відіграє міжнародно-правова охорона
навколишнього середовища.

Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища - це
сукупність принципів і норм міжнародного права. Вони складають
специфічну галузь цієї системи права та регулюють діяльність суб`єкту
(в першу чергу держав) по попередженню обмежень та встановленню
шкоди навколишньому середовищу від різноманітних джерел, а також
по раціональному екологічно обумовленому використанню природних
ресурсів. Останнє було проголошено як політична вимога у
Стокгольмській декларації ООН 1972 року.

Розвиток міжнародного права навколишнього
середовища відбувається в основному договірним шляхом.
За даними Програми ООН по навколишньому середовищу
(ЮНЕП), у теперішній час зареєстровано 152
багатосторонніх договори у цій області.

Ряд регіональних договорів спрямовані на захист міжнародних
прісноводних басейнів: Договір про навігацію та економічне
співробітництво між державами басейну річки Нігер (1963 рік);
Конвенція про захист річки Рейн від забруднення хімічними
речовинами (1976 рік); Договір про співробітництво у басейні річки
Амазонки (1978 рік); Угода про план дії по економічно-раціональному
використанню Загальної системи річки Замбезі (1987 рік) та інші.

В області захисту морського середовища від забруднення та
використання ресурсів Світового океану діють: Конвенція про
запобігання забруднення морів скидами відходів та інших матеріалів
(1972 рік); Конвенція про запобігання забруднення морів з суден (1973
рік); Конвенція ООН про морське право (1982 рік); Конвенція про
охорону морських живих ресурсів Атлантики (1982 рік) тощо.
На захист атмосфери від забруднення спямовані Венська
конвенція про охорону озонового шару (1985рік) та Монреальський
протокол до неї (1987 рік).

Конкретний зв`язок екологічних проблем, як показує практика,
найбільш успішно досягається на регіональному рівні.
Багато договорів укладені під угодою Європейської економічнолї
комісії ООН (ЄЕК): Конвенція про трансграничне забруднення повітря
на великі відстані (1979 рік); Конвенція про оцінку дії на навколишнє
середовище в трансграничному контексті (1991 рік); Конвенція про
трансграничну дію промислових аварій (1992 рік); Конвенція про
охорону та використання трансграничних водотоків та міжнародних
озер, і