44. Пожежна профілактика в галузі.

Пожежна безпека забезпечується завдяки створенню системи заходів пожежної профілактики і активного пожежного захисту. Пожежна профілактика – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, які спрямовані на запобігання можливого виникненню пожежі. Система активного пожежного захисту забезпечується комплексом організаційних заходів і технічних засобів щодо виявлення та гасіння пожеж, запобіганню дії на працівників небезпечних та шкідливих факторів пожежі. Пожежна безпека поділяється на: -державну; відомчу;- сільську;- добровільну.

45. Які основні причини виникнення пожеж.

Для успішного проведення протипожежної профілактики важливо знати основні причини пожеж: необережне поводження з вогнем (куріння в недозволених місцях);виконання вогневих робіт;незадовільний стан електро-технічних приладів порушення правил їх вантажу та експлуатації;порушення режимів технологічних процесів;несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;невиконання вимог нормативних та законодавчих документів з питань пожежної безпеки.

46. Первинні засоби пожежегасіння

До первинних засобів пожежегасіння належить: пожежні крани, вогнегасники, ручні насоси, відра, діжки з водою, лопати, ящики з піском, інший пожежний інвентар. Найбільш розповсюджені вогнегасники є : хімічно-пінні, вуглекислотні, повітряно-пінні. В залежності від об’єму вогнегасники бувають: ручні (до 5 л) і пересувні. Місцезнаходження і кількість засобів первинного гасіння пожеж встановлює головний інженер, узгоджуючи з органами пожежного нагляду.

49.Спринклерні та дренчерні установки пожежегасіння

Для гасіння пожеж застосовують спринклерні та дренчерні установки, які проектуються згідно СН-75-76 «Інструкція проектування установок автоматичного пожежегасіння». Автоматична спринклерна установка являє собою мережу водопровідних труб, які обладнуються спринклерними головками на відстані 2,5-3 м одна від одної, отвори в них закриті металевими діафрагмами, а замок сплавлений легкоплавким сплавом з Тплав=72-93 або 141-182. При підвищенні температури сплав замку плавиться, діафрагма прорізається, спринклерна головка розривається і вогнище зрошується водою, яка подається під тиском. Дренчерна система відрізняється тим, що головки постійно відкриті, а вода в систему подається за допомогою клапанів, а після закінчення пожежних робіт виливається з системи через спускний клапан.

47.Основні засоби попередження та гасіння пожеж.

Вибір тих чи інших методів гасіння, а також вогнегасник речовин та їх носіїв визначається в кожному конкретному випадку , в залежності від стадії пожежі; речовини, яка горить; масштабів загорання; причин загорання. До основних способів гасіння відносяться: припинення надходження окислювача до зони горіння; зниження температури горючої речовини нижче за температуру займання; зменшення надходження горючої речовини до зони горіння; зниження концентрації горючих речовин добавкою негорючих матеріалів; інтенсивне гальмування швидких хімічних реакцій; механічний відрив полум’я сильним струменем газу або води. До вогнегасник реч-н та сполук, які викор-ся для гасіння належать: вода; водна пара; хімічна та повітряно-хімічна піна; інертні та негорючі гази; сухі порошки, пісок, земля. Вода справляє первинну охолоджуючу дію на полум’я, а піна – ізолюючу. Вогнегасні власт. води полягають в тому, що при дії високої температури, перетворюючись на пару , вона в об’ємі збільшується в 1700 разів, витискаючи при цьому кисень або розбавляючи його до концентрації, яка не підтримує горіння. Для гасіння пожеж викор-ть пожежні крани, гідранти, пожежні рукави, а також спринклерні та дренчерні установки пожежегасіння.

48.Фізико-хімічні основи процесу горіння.

Під горінням слід розуміти складний фізико-хімічний процес окислення, який супроводжується виділенням тепла та випромінювання світла. За звичайних умов процес горіння характеризується з’єднанням горючої речовини з киснем. Тому для горіння необхідно три компоненти: 1.речовина, яка здатна горіти; 2.окислювач (кисень, кисневмісні речовини, хлор, фтор, окиси азоту); 3.джерело запалювання. В залежності від кількості кисню горіння може бути повним або неповним. При зменшенні концентрації кисню в повітрі інтенсивність горіння знижується, а при зменшенні його кількості до 10-12% горіння припиняється –неповне горіння. При надмірній кількості кисню в повітрі – повне горіння. В залежності від стану горючих систем горіння буває гомогенне і гетерогенне. При гомогенному горінні всі горючі речовини перебувають в однакових агрегатних станах, в іншому випадку – це гетерогенне горіння. В залежності від швидкості розповсюдження полум’я горіння поділяють на: - детонаційне ( тис. м/с); - вибухове (сотні м/с); - дефлеграційне (десятки м/с).

50. Які основні показники пожежної небезпеки речовин та метеріалів?

Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками пожежовибухонебезпечності. Показники: група спалимості, темп-ра займання, темп-ра спалаху, тем-ра самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін. Горючість- це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання – це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини та матеріали поділяються на три групи: горючі- речовини та матеріали, здатні до самозаймання, або займання від джерел запалювання і самостійного горіння, або тління після видалення цього джерела. Негорючі – речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються , не тліють і не обвуглюються. Важкогорючі –речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Тем-ра займання – це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. Тем-ра спалаху – це найнижча температура