Основи охорони праці

Контрольна робота

1. Права працівників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі

умови праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2. Санітарно-побутове забезпечення працівників . . . . . . . . . . . . . . . .

1. Людина та її здоров'я – найбільша цінність Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.

Закон України "Про охорону праці" визначає: "Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організацій-но-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактич-них заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та пра-цездатності людини в процесі праці".

Завдання охорони праці – забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих за-вдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культу-ри та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зро-стає. Розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку жит-тєдіяльності людини, призвів до появи цілого ряду нових проблем.

Науковий аналіз виробничих травм доводить, що вони ви-никають, головним чином, внаслідок втрати міцності та надійності робочої техніки, небезпечного стану системи „людина-машина-середовище” та ряду технічних факторів. До техніч-них факторів відносять, насамперед, надійність техніки (конст-руктивні недоліки, технологічні та експлуатаційні порушення, руйнування деталей машин під дією корозії та корозійного роз-тріскування), організацію управління охороною праці (докумен-тація, правові норми, стандарти безпеки праці, методи навчання тощо), санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочих місцях (шкідливі речовини в робочій зоні, виробниче освітлення, шум, вібрація, іонізуюче, електромагнітне, ультрафіолетове, ла-зерне випромінювання тощо).

Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона праці базува-лася на науково-технічній основі. Останнім рокам характерне ши-роке впровадження у виробництво напівавтоматичних та автома-тичних машин, безпечних технологічних процесів з програмним керуванням. Енергетичні функції людини в системі „людина-машина” значно спрощуються. Вони полегшують працю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин і ходом технологічних процесів.

Законодавство про охорону праці ґрунтується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 43, 45, 46, 49, 50, 53, 56 і 64 Конституції України гарантують право громадян України на працю, відпочинок, охорону здоров'я, медичну допо-могу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, у ста-рості та в інших випадках.

Законодавство про охорону праці складається із Закону України „Про охорону праці”, Кодексу законів про працю і інших нормативних актів.

Закон України „Про охорону праці” визначає основні по-ложення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регу-лює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваже-ним органом (далі – власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Державна політика в галузі охорони праці закріплена Зако-ном (стаття 4) і базується на принципах:*

пріоритету життя та здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;*

комплексного розв’язання завдань охорони праці на ос-нові національних програм із цих питань та з урахуван-ням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколиш-нього середовища;*

соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;*

установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів їх діяльності;*

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охоро-ни праці;*

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;*

забезпечення координаційної діяльності державних ор-ганів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;*

міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, ви-користання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов праці та її безпеки.

Усі норми, які відповідають законодавчим та нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні, можна поділити на чотири групи.

Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби та технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво і в стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчу-ють безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.

Не менш важливе значення мають вимоги щодо обов'язко-вого медичного огляду працівників певних категорій (ст. 19), на-вчання працівників при прийнятті на роботу і в процесі роботи з питань охорони праці (ст. 20), а також фінансування заходів, що забезпечують відповідність умов праці нормативним вимогам та підвищенням існуючого