Наркомани ніколи не бувають гарними учнями , а після закін-чення школи, якщо їм це вдається, рідко виконують відповідальну роботу. Наркоман взагалі не знає, що таке справжня робота. Найча-стіше він є безробітним, живе на "шиї" у своєї родини чи на неле-гальні доходи. Він рідко буває одруженим, а якщо вже й одружуєть-ся, то має в подружньому житті великі проблеми.

Всі залежні особистості є особистостями зі слабким "Я". Їх зв'яз-ки з реальним світом порушені, а захист від негативних впливів не-ефективний. Такі люди здатні відмовитись від нормального лібідо, вони не дуже цінують об'єктивні стосунки між людьми. Запрогра-мовані виключно на придбання та вживання продуктів залежності -чи-то алкоголь, наркотики чи азартна гра - вони цікавляться лише власним задоволенням. Нездатні до довготривалих та глибоких між-особистісних контактів, наркомани, наприклад, отримують задово-лення лише від наркотику. Вони нічого не можуть дати іншим, вони можуть лише брати.

Система моральних норм, правил, цінностей у осіб із залежною поведінкою порушена. Це є причиною того, що вони без докорів сумління брешуть та скоюють вчинки, які у нормальних людей ви-кликали б почуття провини. У наркоманів почуття провини, а також докори сумління притуплюються дією наркотиків[28,27]

Через наявність вад соціального розвитку особистості наркоман намагається уникати будь-якої форми відповідальності, не довіряє оточуючим, яких він вважає частиною світу, що загрожує. З цієї при-чини об'єднання наркоманів у групи є однією з їх соціальних по-треб. З цієї причини сучасні наркомани, за виключенням шизофре-нічних особистостей, рідко приймають наркотики поодинці. Біль-шість з них живе в неформальних групах. Група наркоманів несе в собі риси невдалого самолікування соціальне невпевнених та емо-ційно незрілих особистостей. Мотиви об'єднання в групи напевне не є здоровими. Зв'язки в таких групах слабкі, але всупереч усьому група наркоманів існує, особливо перед обличчям небезпеки ззовні. Членів таких груп об'єднує необхідність добування наркотиків, а та-кож схожий спосіб життя. В такій групі немає ієрархії, всі її члени мають рівні права та обов'язки. Вони поважають свободу яку розу-міють як анархію та свого роду фетиш. Іноді яка-небудь сильна осо-бистість може підкорити собі групу, і тоді наркомани вважають її своїм духовним та ідейним лідером. Наркомани завжди виконують будь-які накази, навіть коли вони суперечать їх моральним та етич-ним нормам, яких дотримувалися раніше.

Група наркоманів не завжди налаштована мирно. Іноді вони не декларують принципи свободи, любові та відмови від компромісів, а демонструють гнів, ненависть, ведуть себе агресивно. Це призводить лише до поглиблення нерозуміння та ще більше загострює стосунки між наркоманами та їх сім'ями.

В сім'ях наркоманів можна помітити нерішучість батьків та їх не-здатність виховувати дітей особистим прикладом. Домашня атмосфера часто буває холодною та неприємною для дитини, яка, пе-реживаючи складний процес формування, шукає тепла та розу-міння. Не знаходячи його вдома, діти відправляються шукати їх на вулиці, в наркотиках. Багато молодих людей зв'язуються зі зло-чинними угрупованнями та тягнуться до наркотиків, що пропо-нують все те, чого в реальному світі людина не може отримати. В сучасному світі конкуренції та гонитви за матеріальними ціннос-тями справа доходить до того, що батьки стають чужими у стосун-ках з дітьми та не задовольняють їх потреби у любові та теплому піклуванні. Все це призводить до нечутливості та відчуження і є основною причиною того, що молодь не сприймає стиль життя батьків та суспільства.

Позиція суспільства, що заснована на забобонах, страхах та силі, а не на логічно обумовлених принципах, ще більше поглиб-лює прірву між суспільством та молодими наркоманами. Захища-ючись, суспільство відрізає свою значну частину, хоча саме воно в значній мірі є винним у виникненні цієї хвороби. Саме тут кри-ється основна причина виникнення аддикції та головні труднощі в її лікуванні[32,25]

В більш пізній період розвитку наркотичної залежності внаслідок впливу згубних звичок відбуваються значні особистісні зміни. Внут-рішні конфлікти загострюються, а слабка психічна адаптація стає все більше помітною. Наслідки хронічного вживання наркотиків призводять до посилення пасивності, байдужості до свого зовніш-нього вигляду, до безплідного фантазування та неможливості при-йняти рішення. Вторинними наслідками є нелегальне придбання на-ркотиків, підробка рецептів, безмежна брехня родині, друзям, ліка-рям та в кінці кінців проблеми із законом. Етична деградація є осно-вною рисою хронічного наркомана.

Існує медична класифікація стадій розвитку алкоголізму та нар-команії. Вона заснована на аналізі проявів різних форм залежності — соціальної, психологічної та фізичної.

Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не по-чала вживання психоактивних речовин, але занурена в середовище тих, хто вживає, приймає їх стиль поведінки, ставлення до алкого-лю, наркотиків та зовнішні атрибути групи. Вона внутрішньо сама готова почати вживання. Часто до такої групи можна належати, лише підкорюючись її принципам та правилам. Бажання не бути відкину-тим може бути таким сильним, що перекриває звичні уявлення, змі-нює поведінку Невід'ємна умова цієї стадії захворювання — наяв-ність групи (яка може формуватися навіть навколо однієї людини, що вживає наркотики).

Література

1. Предупреждение подростковой й юношеской наркомании/ Под. ред. С.В.Березина, К.С.Лисецкого, И.Б.Орешникова. - М.: Из-во Института Психотерапии, 2000.

2. Психология илечение зависимого поведения/ Под. ред. СкоттаДаулинга. М.:

"Класе",2000.

3. Березин С.В. Психологическая коррекция в условиях межличностного конф-ликта подростков. - Самара, 1995.

4. Легальньїе й нелегальньїе наркотики/ Под. ред. Ананьева.- СПб: ИМАТОН, 1996.

5. Курек