3 | Натрш-24 (Na) | 15 год.   | +++ | +++

4 | Фосфор-32 (Р) | 14,5 дн.   | +++  

5 | СІрка-35 (S) | 87,1 дн.   | +  

6 | Аргон-41 (Аг) | 2год.   | ++  

7 | Калш-40 (К) | 1 ,3 млрд р.   | ++ | ++

8 | Калш-42 (К) | 12,4год.   | +++ | ++

9 | Кальцш-45 (Са) | ІбОдн.   | ++  

10 | Марганець-54 (Мп) | 300 дн.   | ++ | ++

11 | ЗалІзо-59 (Fe) | 45 дн.   | ++ | +++

12 | Криптон-85 (Кг) | 10р.   | +  

13 | Стронцш-90 (Sr) | 27,7 р.   | ++  

14 | Ітрш-91 (Yt) | 61 дн.   | +++ | ++

15 | Рутеній- 106 (Ru) | 1р.   | +  

16 | Иод- 131 (J) | 8дн.   | ++ | ++

17 | Ксенон-133 (Хе) | 5 дн.   | +++  

18 | Цезш-137 (Cs) | 32р.   | ++ | +

19 | Церій- 144 (Се) | 285 дн.   | ++ | +

20 | Радон-222 (Rn) | 3,8 дн. | ++++   

21 | Радш-226 (Ra) | 1600р. | ++++   

22 | Уран-238 (U) | 4,5 млрд р. | ++++   

23 | Плутонш-239 (Ри) | 24 000 р. | ++++   | ++

24 | Торш-232 (Th) | 13,9 млрд р. | ++++   

Якщо кількість іонізованих молекул безпосередньо свідчить про рівень шкідливості для живого певного випромінювання, то цього не можна сказати про його "довжину пробігу" (відстань гальмування). Відстань пробігу в м'яких тканинах людини а-частинок найменша

(приблизно ЗО мкм = 0,03 мм), кількість пошкоджених молекул найбільша. У pi-частинок середня відстань пробігу становить 2-3 мм, у у-променів — 30-50 см.

Якщо джерело іонізуючого випромінювання розташоване всередині нас, найбільшою буде шкода саме від а-частинок, у 10-12 разів меншою — від (3-частинок і ще меншою (бо вони частково вилетять з нас, не поглинувшись) — від у-променів.

Ситуація стає протилежною, якщо джерело випромінювання поза нами і віддалене на відстань кількох десятків сантиметрів чи 1-2 метри. Такий шар повітря майже не поглинає у-променів, вони стають найнебезпечнішими. Значно краще поглинаються (3-частинки, інтенсивність потоку зменшується (помірна небезпека). Повітря не пропустить до нас а-частинок, виключаючи небезпеку з їхнього боку.

Якщо джерело випромінювання розташоване на шкірі чи близько від неї, то мертві клітини верхнього шару (чи одяг) поглинають всі а-частинки (ті виявляються нешкідливими). Тіло поглинає майже всі pi-частинки (найшкідливіші у цій ситуації) і значну частину у-квантів (дещо менша шкідливість, ніж у (3).

Доведено, що багато радіонуклідів Земля успадкувала від залишків наднових зірок. Вибух однієї з них міг бути поштовхом до початку утворення Сонячної системи з хмари космічного пилу. З того віддаленого на мільярди років часу збереглися і не розпалися лише поодинокі види ретрорадіонуклідів: калій-40, уран-238, уран-235 і торій-232. Вони та продукти розпаду важких ядер і становлять більшість природних радіонуклідів, формують природне поле радіації.

Друга (менша) частина природних радіонуклідів з невеликою масою ядер безперервно народжується (переважно у верхній атмосфері) як продукти зіткнення потоку космічних частинок з ядрами атомів атмосфери і ґрунту (вуглець-14, тритій та інші), їхній внесок у природний радіаційний фон незначний, та нехтувати його, звичайно, не можна, їх мало, але вони належать до тих елементів, які входять до складу живої речовини. Тому вони легше, ніж важкі елементи, "вбудовуються" в молекули білків, ДНК і шкодять, наче диверсанти.

З усіх природних і штучних радіонуклідів до групи екологічно суттєвих (див. табл. 31) увійшли: *

ті, що є ізотопами "елементів життя", — члени групи елементів з малими і середніми масами ядер, з яких побудована жива речовина (в тому числі й тіло людини): 1-5, 7-11; *

продукти штучного поділу найважчих і нестійких ядер на дві частини близьких мас у процесі роботи всіх ядерних реакторів і

під час випробування ядерної зброї: 13-15, 18, 19, 23. Вони потрапляють у довкілля під час ядерних вибухів у повітрі чи воді і внаслідок серйозних аварій на ядерних реакторах всіх видів і конструкцій (приклад — вибух реактора на Чорнобильській ЛЕС у 1986 p.);

група радіоактивних інертних газів, які виділяють у повітря всі ядерні реактори у процесі їх нормальної роботи: 6, 7, 12. Не беруть участь у хімічних реакціях, не можуть ввійти до складу живої речовини, але опромінюють наші тканини, коли потрапляють у легені разом з повітрям;

група важких ретрорадіонуклідів (22, 24) та продуктів їх розпаду (20, 21), яким належить невелика частка природного фону радіації

Забруднення продуктів радіонуклідами.

Радіоактивні матеріали увійшли до складу Землі із самого її виникнення. Навіть людина злегка радіоактивна, бо в будь - якій живій тканині присутні сліди радіоактивних речовин. Людина зазнає опромінення двома способами: радіоактивні речовини можуть знаходитись поза організмом і опромінювати його ззовні, у цьому випадку йдеться про зовнішнє опромінення. Або ж радіоактивні речовини можуть перебувати в повітрі, яким дихає людина, в їжі, чи у воді, і потрапити в організм. Перед тим як потрапити в організм людини, радіоактивні речовини проходять складний шлях у навколишньому середовищі. Виникнення у біосфері продуктів ділення та включення їх у харчові ланцюги, зумовило надходження радіонуклідів у живі організми і стало причиною додаткового опромінення рослин, тварин та людини. Можна виділити наступні шляхи