Речовина | ДК, мг/кг | Речовина | ГДК, мг/кг

Бензпірен | 0,02 | Бромофос, метилспірал | 0,4

Свинець Pb | 20,0 | Сірководень H2S, поліхлорпілен | 0,5

Хром шестивалентний Cr+6 | 0,05 | Фтор F2 | 10,0

Ртуть | 2,1 | Хлорофос | 0,5

Бензол C6H6, толуол C6H5CH3 | 0,3 | Карбофос | 2,0

Нітрати | 130,0 | Хлорамін | 2,0

Мідь Cu | 3,0 | Метафос | 0,1

Нікель Ni | 4,0 | Гексахлоран | 1,0

Цинк Zn | 23,0 | Бромофос, метилстирал | 0,4

Манган Mn | 1 500,0 | Гетерофос | 0,005

Ванадій V | 150,0 | Атразин | 0,01

Кобальт Co | 5,0 | Сірка S | 160,0

Кадмій Cd, | 1,0 | Кадмій Cd | 1,0

Результати найновіших досліджень свідчать, що нижніх безпечних меж впливів канцерогенів та іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.
За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів їх сумарна концентрація не повинна перевищувати 1.
Приблизний розрахунок:
С1 / ГДК1 + С2 / ГДК2 + … + С / ГДК = 1,
де С1, С2, …, С – фактичні концентрації забруднювачів, мг/м3;
ГДК1, ГДК2, …, ГДК – ГДК забруднювачів, мг/м3.
Дуже шкідливою є сумарна дія таких полютантів, як сірчаний газ, діоксид азоту, фенол, аерозолі, сірчана H2SO4 та фтористоводнева НF кислоти.
Якщо сумарна концентрація забруднювачів більша за 1, то кажуть, що санітарний стан не відповідає нормативним вимогам.
Для різних середовищ ГДК одних і тих самих токсикантів різняться.
Під час визначення ГДК речовин природних вод поділяються на:
– ГДК вод господарсько-питного призначення;
– ГДК вод рибного господарства (тут ГДК тих самих речовин мають різне значення).
У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для одного шару. Речовини не повинні шкідливо впливати на якість продукції, що вирощується людиною для споживання, а також на здатність грунту самоочищуватись, нормально функціонувати. Останнім часом робиться дедалі більше розрахунків ГДК для продуктів харчування. 
Основними засобами захисту людини від дії шкідливих речовин є гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).
Хімічна зброя
Одним із видів зброї масового ураження є хімічна зброя. Її дія базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин, до яких відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тваринні та рослинні організми. Вони мають високу токсичність і можуть викликати як тяжкі, так і смертельні ураження. Для отруйних речовин і токсинів характерним є проникнення у приміщення, споруди, сховища і ураження усього живе. Іноді з визначенням факту застосування цього виду зброї та визначенням її типу виникають труднощі. Застосування ж хімічної зброї може призвести до важких екологічних і генетичних наслідків.
Вперше хімічну зброю було використано німецькими військами ще у 1915 році проти французів, використовуючи сприятливий напрямок вітру, щоб скерувати отруйний газ на позиції противника. Саме з цього і почалося використання отруйних речовин у вигляді хімічної зброї. 
Основою хімічної зброї є отруйні речовини. Шляхи їх проникнення в організм людини та наслідки взаємодії з ними розглядалися вище.
Біологічні фактори небезпеки. Загальна характеристика біологічних об’єктів
Одним із видів небезпек виступають біологічні речовини – це збудники інфекційних захворювань. До них належать різні види мікроорганізмів – бактерії, віруси, грибки тощо. Характерними властивостями цих речовин є:
– висока ефективність зараження людей;
– здатність викликати захворювання у результаті контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;
– наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву певного захворювання (від декількох годин до десятків днів);
– певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
– здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей тощо.
В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти багатьма шляхами:
– через верхні дихальні шляхи (повітрям);
– через шлунково-кишковий тракт (повітряно-капельним);
– через проникнення у кров (в основному передаються кровоносними паразитами);
– через шкіру;
– через слизові оболонки.
Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають: чуму, сибірську язву, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (воду, молоко, продукти), вживаючи які, людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють і комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.
Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхах. Під час спілкування хворого із здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови – з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться шляхом ізоляції хворих людей, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки, а також при використанні різних видів гігієни. 
Під час кров’яних інфекцій, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляція інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань