на природне середовище, потрібно нормувати кількість шкідливих речовин, які викидаються в повітря, ґрунти, води всіма типами забруднювачів, постійно кон-тролювати викиди різного типу об'єктів, прогнозуючи стан довкілля та прийма-ючи відповідні санкції і рішення щодо порушників законів про охорону природи.
В основу нормування всіх забруднювачів у нормативах різних країн по-кладено визначення ГДК у різних середовищах. За основу приймають най-нижчий рівень забруднення, що ґрунтується на санітарно-гігієнічних нор-мах (див. додаток 1, табл.1, 2, 3).
Слід зазначити, що ГДК забруднювачів у нормативах різних країн часто різняться, хоча й незначно.
Вважається, що ГДК шкідливої речовини — це такий вміст її у при-родному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить здоров'ю у разі постійного контакту, а та-кож не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
Визначаючи ГДК, враховують ступінь впливу не лише на здоров'я людини, але й на диких та свійських тварин, рослини, гриби, мікроор-ганізми й природні угруповання в цілому.
[1]