таке:
подача повітря у лицьову частину за допомогою повітродувки забезпечує постійний надлишковий тиск, що виключає засмоктування забрудненого шкідливими речовинам повітря у випадку негерметичності лицьової частини шолома;
відсутність опору дихання та підвищеного вмісту вуглекислого газу в повітрі що видихається;
подавання свіжого повітря запобігає запотіванню скла лицьової частини;
можливість одномоментної роботи двох працівників.
Ізолювальні протигази та прилади
Використовуються у тих випадках, коли у повітрі є і високі концентрації ОР (СДОР), коли можливе просочення ОР або СДОР і фільтрувальний протигаз не забезпечує захисту, у разі нестачі кисню в повітрі та за умови високих концентрацій окису вуглецю, а також невідомих ОР (СДОР) у повітрі.
За принципом забезпечення кисню ізолювальні протигази та прилади поділяються на дві групи. Протигази 1-ї групи (ІП-4, ІП-46, ІП-46М) забезпечують дихання за рахунок кисню, який вивільняється з регенеративного патрона.
Регенеративний патрон призначений для поглинання вуглекислого газу та водяної пари з повітря, що видихається, та виділення кисню для дихання. Патрон заповнений зернами перекису натрію з додаванням \ гідроокису кальцію, які вступають у хімічну реакцію з вуглекислим газом у присутності водяної пари з виділенням кисню.
У кисневих ізолювальних приладах (КІП-5, КІП-7, КІП-8) дихання відбувається за рахунок кисню, який подається з балона.
Респіратори
Респіратори призначені для захисту органів дихання від аерозолів, пилу, РР, бактеріальних засобів. Респіратор Р-2 для дорослих являє собою фільтрувальну напівмаску. Забезпечує можливість перебування в ньому до 12 год та багаторазового використання. Респіратор Р-2ДІ (для дітей) забезпечує безупинне користування ним протягом 4 год (табл. 29).
Таблиця 29
Характеристика промислових респіраторів
Марка респіратора
Маркування фільтрувального патрона
Маркування фільтрувального патрона
Час захисної дії, хв.
А
В
КД
Г
А
В
КД
Г
РПГ-67А
РПГ-67В
РПГ-67КД
РПГ-67Г
РУ-67МА або РУ-67МУА
РУ-60МУ або РУ-50МУВ
РУ-60М-КД або
РУ-60МУ-КД
РУ-60МГ або РУ-60МУГ
РЕСПІРАТОР ПРОТИГАЗОВИЙ
РПГ-67
Органічні пари (бензину, гасу, ацетону, бензолу та його гомологів, спиртів, ефірів тощо, крім органічних речовин з низькою температурою кипіння, тих, що погано сорбуються, пари хлор- та фосфорорганічних отрутохімікатів)
Кислі гази (сірчаний ангідрид, сірководень тощо); пари хлор- та фосфорорганічних отрутохімікатів
Аміак та сірководень
Пари ртуті
РЕСПІРАТОР УНІВЕРСАЛЬНИЙ
РУ-60М (МУ)
Теж саме, що РПГ-67А
-------- << ----------
-------- << ----------
Аерозольні пари ртуті
За бензолом не менше ніж 60
За сірчаним ангідридом не менше ніж 50
За аміаком не менше ніж 30, за сірковуглецем не менше ніж 50,
Не менше ніж 20
За бензолом не менше ніж 30
За сірчаним ангідридом не менше ніж 30
за сірковуглецем не менше ніж 20,
Не менше ніж 15
Нині випускаються пилозахисні промислові респіратори Ф-62Ш, РП-91Ш, РП-92СН, У-2К, «Уралец-П», «Лепесток-200» та «Лепесток-200М».
Найпростіші засоби захисту : органів дихання
Використовуються як респіратори. Прості за конструкцією, вони можуть бути виготовлені самим населенням.
Протипилова тканинна маска ПТМ-1 складається з корпусу і кріплення, корпус робиться з 2—4 шарів тканини. У ньому вирізані оглядові отвори, в які вставлені скельця або прозора плівка. Маска кріпиться до голови смугою тканини, пришитою до бокових країв корпусу. Щільне прилягання маски до голови забезпечується за допомогою резинки у верхньому шві та зав'язок у нижньому шві кріплення, а також поперечної резинки, пришитої до верхніх кутів корпусу маски.
Ватно-марлева пов'язка виготовляється із клаптя марлі розміром 100x50 см. У середину марлі кладуть шар вати розміром 30x20 см та завтовшки 2 см. Вільні краї марлі загинають на вату, а кінці розрізають посередині для зав'язки. Пов'язка придатна для разового використання.
За відсутності пов'язки можуть використовуватися рушники, шарфи, хустки тощо, для захисту очей від РР(СДОР) — протипилові окуляри.
Використана література
Алтунин А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. — М.: Строй-издат, 1978. — 247 с.
Антонов В. П. Радиационная обстановка и ее социально-психологические аспекты.— К.: Знание, 1987, — 47 с.
Антонов В. П. Уроки Чернобыля: радиация, жизнь, здоровье. — К.: Знание, 1989. — 78 с.
Борчук Н. И. Медицина экстремальных ситуаций. — Минск: Вышейш. шк, 1998. — 238 с.
Гуськова А, К,, Байсоголов Г. Д. Лучевая болезнь человека (очерк). — М.: Медицина, 1971. — 384 с.
Дубицкий А. Е. , Семенов И. А., Чепкий А.П. Медицина катастроф. — К.: Здоров'я, 1993. — 462 с.
.