Екологічні проблеми по-різному виявляються на локальному, регіональному та планетарному рівнях. Останній потребує особливої уваги, оскільки розвиток кризи у масштабах всієї Землі неминуче призведе до руйнування регуляційних механізмів біосфери.

Глобальна криза виявляється в таких формах:

· забруднення природних середовищ (атмосфери, Світового океану, грунту, підземних вод тощо) відходами виробництва;

· нестача ресурсів;

· деградація грунтів та лісів, зменшення біологічної різноманітності.

Найбільш небезпечними є два процеси:

· збільшення вмісту СО2 в атмосфері, пов’язане із спалюванням органічного палива;

· руйнування озонового шару під дією газів групи фреонів.

У багатьох випадках екологічні проблеми переплітаються із соціально-економічними. Такий комплексний характер мають енергетична, продовольча та демографічна проблеми, відсталість країн третього світу та ін.

Формування екологічних ситуацій пов’язане як із зовнішніми впливами на екологічні об’єкти, так й з властивостями самих об’єктів, характером їх функціонування. Вплив на екологічний об’єкт викликає його реакцію, що залежить не тільки від сили впливу, а й від таких чинників: стійкості об’єкта, його адаптивних можливостей та відповідності типу впливу типам процесів, що відбуваються в самому об’єкті.

Стійкість геосистем (ландшафтів, водоймищ, біоценозів, річкових систем та ін.) проявляється в різних формах :

· пружність, або буферність, геосистем, тобто їх здатність пом’якшувати зовнішні впливи, зберігаючи свої головні властивості;

· відновлюваність геосистем, тобто здатність геосистем відновлювати свої характеристики після порушення структури (наприклад, відновлення лісу після пожежі);

· здатність до самоочищення від забруднень. Певною мірою ця здатність аналогічна попередній;

· адаптивні можливості геосистем, їх здатність пристосовуватися до умов, що змінюються, не допускаючи зміни головних рис своєї структури;
· інертність геосистем, відсутність їх реакції на деякі види впливів.

Ефективність впливу на геосистему далеко не завжди безпосередньо залежить від сили впливу. Не менше значення має відповідність типу впливу типові структури об’єкта. Наприклад, для фотосинтезу потрібна не будь-яка енергія, а в інтервалі 0,4-0,76 мкм. Щоб викликати рух снігових мас на схилах гір, нерідко досить крику або пострілу. В цьому випадку вплив має свого роду сигнальний характер, тобто є випадки, коли впливи незначної кількості речовини або енергії приводять в дію великі маси, що має згубні наслідки. Має значення також час впливу. Так, у рослинному світі атмосферні опади значно ефективніші на стадії кущення та виходу в трубку рослини, ніж при дозріванні плодів або колосінні злаків. Взагалі наслідки впливів обумовлюють багато характеристик. Так, ступінь забруднення повітряного басейну залежить не меншою мірою від характеру погоди, характеру рельєфу, ніж від кількості викинутих забруднюючих речовин.

Таким чином, впливи (природний або антропогенний) залежать від властивостей геосистем, що спричиняють наслідки у формі зміни екологічного стану, економічних та соціальних характеристик.

Людина може пристосовуватися до екологічних ситуацій та регулювати їх у певних межах. Це досягається за допомогою дій та засобів технологічного, правового, організаційного, економічного. науково-інформаційного, архітектурно-планового, ландшафтно-меліоративного та освітнього-виховного характеру, у результаті раціональної територіальної організації господарської діяльності на основі міжнародного співробітництва.

Соціально-психологічні стратегії виходять з того, що джерела екологічної кризи закладено в ідеології споживання, що сягає початкових етапів існування людини в оточенні природних стихій. Для подолання екологічної кризи необхідно змінити ідеологію ставлення до природи, визнати себе частиною природи, визнати за природою ті ж права, що є у людини. Всі сучасні цивілізації виникли на початку голоцену, коли люди оволоділи землеробством та скотарством. Створення штучних екосистем виокремило людину із живого світу. Боротьба із стихіями сформувала світогляд підкорення природи. Технічний прогрес привів процес покорення природи до кризового рівня, що примушує виробляти нову цивілізаційну парадигму. Які принципи повинні бути покладені в основу цієї парадигми?
· Необхідно узгоджувати свої потреби із ресурсами та екологічними можливостями планети.
· Суто технічного і технологічного рішення проблеми подолання кризи не існує.
· Людству необхідно переглянути шкалу цінностей і перебудувати сам процес розвитку людства. Цей крок за своїм значенням є аналогічним процесу перебудови системи існування людства, який стався в епоху неолітичної революції.
· Перехід до нової цивілізації неможливо здійснювати директивними методами, тому що спектр рівнів соціально-економічного розвитку держав, релігійних, етичних і соціо-культурних критеріїв дуже різноманітний, великий, і тому цілі народи багато в чому не збігаються. Необхідно винайти консенсус різних народів та держав.

Зрозуміло, що найважливіший аспект згубності наслідків екологічно небезпечних явищ перш за все пов`язаний із здоров`ям людини.

Здоров’я та хвороба людини – наслідок впливу навколишнього середовища. Здоров’я не можна розглядати як дещо незалежне, автономне. Воно є результатом впливу соціальних та природних чинників. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації при певних соціальних умовах можуть спричинити порушення екологічної рівноваги та викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров’я людей. Несприятливі чинники навколишнього природного середовища впливають приблизно однаково на особливості захворювання людей в країнах з різним соціальним устроєм. Але негативний вплив цих чинників можна нейтралізувати, пом’якшити, практично звести до мінімуму деякими чинниками соціального характеру: особливостями виробничих відносин, системою охорони здоров’я, ставленням суспільства до здоров’я та захворювань людини та ін.

Сутність концепції взаємовідносин людини і природи заключається в потребі перетворення навколишнього середовища у відповідності до потреб організму та науково обгрунтованих гігієнічних характеристик, що забезпечують фізичне та психічне здоров’я людини. Необхідно створити таке екологічне оточення, котре за своїми найважливішими характеристиками відповідало б не тільки біологічним, а й психічним, естетичним потребам всебічно розвиненої людини.

Здоров’я – не тільки відсутність хвороби. Це також і здатність організму швидко адаптуватися до умов середовища, що постійно змінюються, здатність до оптимального виконання професійних та інших функцій, як суспільних, так і біологічних. Необхідно