Необхідно відмітити – середовище, що змінюється, може вміщувати такі речовини, з якими організм в ході еволюції не стикається, тому не має відповідних аналізаторних систем, які б сигналізували про їх наявність. У зв’язку з цим зрозуміти характер формування здоров’я і патології сучасної людини у відриві від тих змін, що відбуваються в навколишньому середовищі, неможливо.

І.Р.Голубєв та інші дослідники (1981 р.) порушують питання про створення інформаційної системи “здоров’я населення – навколишнє середовище” – ЗН–НС. Дані для неї можуть бути зібрані через державну статистичну звітність. Завдання державної інформаційної системи ЗН–НС міститься в зборі даних про забруднення навколишнього середовища, стан здоров’я населення. З урахуванням чисельності та складу населення ці дані підлягатимуть відповідній обробці. Державна інформаційна система ЗН–НС може складатися з трьох самостійних інформаційних підсистем, які створюються різними за відомчою приналежністю установами. Так, збір інформації про стан здоров’я населення (підсистема “здоров’я населення”) здійснюватиметься органами охорони здоров’я (у поліклініках, лікарнях, диспансерах, консультаціях тощо); про чисельність та склад населення (підсистема “чисельність населення”) – органами територіального (міського тощо) статистичного управління; про забруднення навколишнього середовища (підсистема “навколишнє середовище”) – спільно органами санітарної служби та Держгідромету. Вся інформація від вказаних установ може надходити на територіальну санепідстанцію, де оброблятиметься та аналізуваметьтися. Аналіз інформації може здійснюватися на різних рівнях організації інформаційної системи: на рівні міста, області, республіки, на рівні всієї країни. Державна система ЗН–НС може створюватися поступово, за кілька етапів, що відрізнятимуться терміном впровадження і кількістю показників щодо стану здоров’я та забруднення навколишнього середовища, що реєструються. Матеріали про стан здоров’я населення, що змінюється у зв’язку із забрудненням навколишнього середовища, та інформація про характер цього забруднення дозволять більш обгрунтовано, ніж на сьогодні, регулювати якість навколишнього середовища з метою охорони та зміцнення здоров’я населення міста (регіону, області тощо).

Антропогенне забруднення природи спричинило порушення рівноваги в біосфері і стало суттєвою сучасною проблемою. Встановлено, що населення багатьох міст і сіл України зазнає дії впливу чинників навколишнього середовища у рівнях, що перевищують гранично допустимі величини і негативно позначаються на стані здоров`я.

Велике значення має вивчення стану здоров’я у зв’язку із різноманітними змінами якості навколишнього середовища, що спричинені подальшим ростом промислового виробництва, посиленим розвитком автотранспорту.
Основним забруднювачем атмосферного повітря в Україні, як і скрізь, є промисловість: вона робить майже вдвічі більше шкідливих викидів, ніж автотранспорт (відповідно 65 і 35 %).

Серед промислових об`єктів основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 29 % усіх шкідливих викидів у атмосферу). Загалом, на рахунок енергетичної, металургійної та вугільної промисловості можна віднести відповідно 33, 25 і 23 % усіх забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу, підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості - 2 %. Найбільша частка викидів припадає на Донецько-Придніпровський регіон - 79 % загального обсягу викидів у країні.

Автотранспорт в Україні витрачає великі обсяги палива і є джерелом викидів понад 49 % оксидів вуглецю, близько 30 % вуглеводнів та 20 % окислів азоту загальної кількості викидів цих речовин у атмосферу щорічно. Крім того, автотранспорт є забруднювачем свинцем. У деяких містах викиди автотранспорту становлять від 60 до 90 % загальної кількості викидів (Луцьк, Житомир, Ужгород, Івано-Франковськ, Фастів, Кіровоград, Полтава, Рівне, Тернопіль, Хмельницький, Умань, Чернівці).

Щорічно в атмосферу викидається велика кількість забруднюючих речовин. Разом з тим аналіз динаміки їх надходження за останні роки свідчить про зниження викидів від стаціонарних джерел. Так, за період з 1993 по 1998 рік викиди забруднюючих речовин у атмосферу від стаціонарних джерел зменшилися на 3254,1 тис. т, або на 44,5 %. 1998 року викиди становили 4054,2 тис. т на рік.

Література

Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. - К.: Наук. думка, 1991.

Екологічна освіта та виховання учнівської молоді: Матеріали Всеукраїнської наук.- практ. Конф. (м. Кам’янець-Подільський, 25-26 лютого 1998 р.). - Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, інф.-вид. відділ, 1998. -104 с.

Никитин Д.П. , Новиков Ю.В. Окружающая среда и человек: Учеб. пособие для студентов вузов.-2-е изд.,перераб. и доп..- М.: Высш. шк., 1986.-415 с.

Основи соціоекології: Навч. посібник/Г.О. Бачинський, Н.В. Беренда, В.Д. Бондаренко та ін.; За ред. Г.О. Бачинського. - К.: Вища шк., 1995. - 238 с. :іл.

Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учебное пособие.- Симферополь: СОНАТ, 1998.-224 с.

Экологические очерки о природе и человеке / Под ред. Б.Гримека. - М.: Прогресс, 1988.-639