Для фізіологічне зрілого новонародженого характерним є високовиражені ознаки нормального м'язового тонусу у поєднанні з нормальною руховою активністю. У нього також добре виражені рухові рефлекси (і насамперед, «хапальний рефлекс»). Хапальний рефлекс і пов'язане з ним підвищення м'язового тонусу можуть настільки сильно виявлятись, що новонародженого, котрий ухопився за пальці дорослого, можна підняти, бо його хватка здатна витримати вагу власного тіла.

Показником фізичної зрілості може бути підошовний рефлекс. Викликається він штриховим подразненням поверхні шкіри внутрішнього краю стопи та характеризується розгинанням великого пальця і згинанням решти пальців. Така рефлекторна реакція одночасно поєднується зі згинанням нижніх кінцівок у колінному та кульшовому суглобах, а також з посиленням скорочувальної активності решти м'язів тіла новонародженого.

Легко можна визначити фізіологічну зрілість дитини, перевіривши рефлекс під назвою «феномен повзання»: у положенні на животі дитина рефлекторно відштовхується ніжками від приставленої до неї долоні.

При спробі поставити дитину на поверхню столу вона підгинає ніжки та підтягує їх до живота. Цей рефлекс вказує на згинальний м'язовий тонус. Його можна назвати негативною реакцією опори.

Слід пам'ятати, що під час годування малюка перевіряти його рефлекси не можна.

Ще одним показником фізіологічної зрілості дитини є її спонтанна рухова активність під час сну (напр., здригання ручок, ніжок або ж розгинальна активність, у якій бере участь уся скелетна мускулатура організму).

У фізіологічне зрілого новонародженого з перших же днів його життя встановлюється повноцінна терморегуляція. Голою дитина може перебувати на столі 20–30 хвилин, протягом яких вона зберігає постійну температуру тіла.

Частота серцевих скорочень – також яскравий показник фізіологічної активності дитини. Вона коливається в межах 135–140 скорочень на хвилину, частота дихання – 35–42 вдихів-видихів на хвилину.

Отже, ознайомившись із простими методами виявлення фізіологічної зрілості дитини, ви можете легко її перевірити, проте слід усвідомити, що фізіологічна зрілість новонародженого не є чимось даним раз і назавжди. Вона може бути втрачена внаслідок невідповідності гігієнічних умов і режиму утримання малюка особливостям його фізіології.

Фізіологічна незріла дитина – це дитина, організм якої характеризується не тільки відставанням, у розвитку відповідних фізіологічних функцій, що виникають ще у внутрішньоутробному періоді, але й пізнішим, послабленням, їхньої інтенсивності порівняно з такими самими функціями фізіологічно зрілого новонародженого.

Фізіологічне незрілі діти відрізняються від фізіологічно зрілих дітей не ступенем доношеності чи недоношеності і не вагою тіла під час народження. Вони відрізняються особливостями своєї фізіології, зміненої негативним впливом організму майбутньої матері, яка перебуває в умовах, несприятливих для вагітності.

Основні ознаки фізіологічної незрілості новонароджених – це їхній слабкий м'язовий тонус і мала рухова активність. Про слабкий м'язовий тонус можна судити за незначним проявом або відсутністю вищезазначених рухових рефлексів у малюка.

Симптомами вродженої фізіологічної незрілості є, наприклад, понижена температура тіла, зниження ЧСС (частоти серцевих скорочень), що складає 30–70 скорочень на хвилину.

Фізіологічна незрілість є, крім того, передумовою для виникнення багатьох станів фізіологічної неповноцінності та духовної спустошеності.

Гадаємо, що діагностика як фізіологічної зрілості, так і фізіологічної незрілості новонародженого проста та доступна для всіх молодих батьків.

3. МЕТОДИКА КОМПЕНСАЦІЇ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ НЕЗРІЛОСТІ

Фізіологічну незрілість новонародженого не можна вважати патологією, хоча вона і є відхиленням від норми. Фізіологічну незрілість організму можна повністю усунути за умов компенсуючих заходів. Для цього потрібно передусім вивести організм дитини зі стану пониження м'язового тонусу, ослаблених скелетно-м'язових рефлексів і створити умови для нормальної рухової активності. Як стверджують спеціалісти, цього можна досягти лише з допомогою холодових впливів на організм. Такі впливи є єдиною специфічною формою подразнення, що рефлекторно стимулює скорочення скелетної мускулатури новонароджених з ознаками фізіологічної незрілості. Холодовий вплив, який обов'язково повинен характеризуватися значним температурним перепадом, вважається добрим стресовим подразником. І. Аршавським та іншими ученими доведено, що на правильно дозований холодовий вплив дитина не реагує негативно («плач незадоволення»). Міміка малюків, якщо можна так висловитись щодо новонародженого, швидше передає «задоволення». Це – природно, адже при зазначених холодових впливах дитина все ж зігрівається. Зігріти фізіологічно незрілих новонароджених можна, як доводить практика, не теплом, а тільки холодом: під час холодових впливів підвищується м'язовий тонус, а також частота серцевих скорочень і частота дихання. Слід уточнити, що відбувається збільшення, а не зменшення числа серцевих скорочень, як це спостерігається у фізіологічно зрілих новонароджених під час загартовувального впливу холоду (у методично правильних межах).

Під час холодового впливу на організм малюка підвищується його тонус і збільшується теплопродукція. У зв'язку з цим після короткочасного звуження судин шкіри відбувається їхнє розширення. Шкіра при цьому набуває рожевого забарвлення.

На відміну від фізіологічно зрілих, незрілі діти не нагадують криком про те, що їхній шлунок пустий. Це визначається за зміною міміки, яка передає незадоволення. Помітивши це, мати повинна підготувати малюка до чергового годування таким чином. Після того як мати розповила дитину, її треба піднести до крана з холодною водою (обов'язково холодною) і не тільки підмити, але й обливати нею доти, доки малюк не хоче відповідати підвищенням м'язового тонусу або виявляти силу. Таку реакцію організму може відчути пальцями кожна мати, котра тримає в руках під краном свого малюка. Цю процедуру слід повторити протягом дня не менше трьох-чотирьох разів. Мати повинна знати, що це єдиний ефективний спосіб зігрівання дитини.

Витерту фланелевою пелюшкою й одягнену у вільний одяг дитину потрібно нагодувати. Потім малюка, якого поклали у ліжечко,