Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів:

- тимчасове осліплення, яке може тривати до 30 хвилин;

- опіки очного дна, які виникають на великих відстанях, якщо дивитись на вогненну кулю ядерного вибуху;

- опіки рогівки очей і повік, які виникають на тих же відстанях, що і опіки шкіри.

Внаслідок дії світлового опромінення ядерного вибуху на матеріали відбувається їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Внаслідок дії світлового випромінювання і вторинних факторів ядерного вибуху можуть виникнути пожежі на виробничих підприємствах і в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папір, суха трава, солома, сухе листя, дерев'яні будівлі, пиломатеріали, горючі гази, паливні матеріали.

Проникаюча радіація ядерного вибуху

При вибусі ядерного боєприпасу протягом 10 - 15с діє дуже потужне радіоактивне випромінювання, яке в своєму складі має альфа-, бета-, гама-і нейтронне випромінювання, їх загальна подібність — можливість іонізувати атоми і молекули речовини, в якій вони розповсюджуються.

Альфа-випромінювання — це потік а-частинок з початковою швидкістю 20 000 км/с. При а-розпаді з ядра вилітає порівняно важка б-частинка, яка являє собою ядро атому гелію. Енергія ot-частинки, яка вилетіла, досить висока — 5-10 МеВ — майже в мільйон раз більша від енергії електрону в атомі. В зв'язку з цим б-частинки, проходячи через речовину, призводять в ній до значних змін внаслідок іонізації і збудження атомів.

Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості і приземного шару атмосфери при ядерному вибусі

Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. Відомо, що в районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані вгору і до його центру.

Частинки грунту захоплюються цими потоками разом з конденсованими на них радіоактивними речовинами і потрапляють в хмару ядерного вибуху. (При ядерному вибусі велика частина радіоактивних речовин випаровується, а потім конденсується на розплавлених частинках грунту).

Хмара ядерного вибуху з великою швидкістю піднімається на висоту, яка залежить від потужності вибуху. Об'єм (розмір) хмари ядерного вибуху внаслідок різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря збільшується. При підніманні на висоту температурi стають рівними і піднімання радіоактивної хмари припиняється. Наприклад, при вибусі потужністю 1 мли. тонн (1 мегатонна) швидкість піднімання радіоактивної хмари в перші 20с дорівнює 125 м/с, а в перші'6 хвилин до 16 м/с.

Захист від променевих уражень і медична допомога

Найчастішим явищем при попаданні радіоактивних речовин в організм людини є хронічна променева хвороба. Вона характеризується довго-тривалістю і затяжністю. Виникають головні болі, запаморочення, погіршення пам'яті, сухість шкіри, випадання волосся, порушується апетит, зменшується вага тіла. Хвороба може то затухати, то знову загострюватись.

При внутрішньому опроміненні внаслідок потрапляння радіоактивних речовин на відкриті ділянки шкіри можуть утворюватись променеві дерматити і опіки. Ураження мають декілька стадій: рання реакція, інкубаційний період, період гострого запалення і період одужання. Рання реакція наступає через декілька годин після дії радіоактивних речовин, появляється почервоніння шкіри. Потім почервоніння зникає і наступає інкубаційний період, ніяких зовнішніх ознак не виникає. Період гострого запалення знову починається з почервоніння шкіри. Потім виникають пухир; наповнені прозорою рідиною. Пухирі самі тріскають, а при дуже великих дозах опромінення ми їх місці виникають виразки, які заживають тривалий час.

Променеві опіки можуть бути легкими, середньої важкості і важкими. При легких ураженнях інкубаційний період продовжується до двох тижнів, виразок не виникає. Почервоніння і набряк шкіри проявляються через 1,5-2 місяці.

Ураження середньої важкості проявляється через 7-10 днів. Для лікування потрібно 2-3 місяці. При важких ураженнях інкубаційний період продовжується 4-7 днів. Процес заживання виразок триває від 6 до 12 місяців, інколи, і більше. У воєнний час радіаційні ураження можуть носити комбінований характер: радіаційне опромінювання, травми, опіки, інфекційні захворювання і інші ураження. Завдання щодо захисту людей від променевих ураження полягає в тому, щоб опромінення не перевищувало допустимих доз. Люди, які знаходяться на зараженій території, повинні перебувати в сховищах або протирадіаційних укриттях до безпечного спаду рівня радіації на місцевості. В цих умовах необхідно використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри. Треба пам'ятати, що протигаз, респіратор, спеціальний одяг не захищає від зовнішнього гама-випромінювання, а тільки забезпечує захист органів дихання і шкіри від радіоактивного пороху. Медичну допомогу при променевих ураженнях необхідно надавати в можливо короткі строки. Для цього дуже важливо своєчасне виявлення уражених, яке проводиться дозиметричними приладами або розрахунками за відомими рівнями радіації і часу перебування на зараженій місцевості. Потерпілих необхідно винести (вивезти) з осередку ураження на місцевість, де нема радіаційного випромінювання. Людей, які отримали високі дози радіації, негайно доставити в лікувальні заклади транспортом. Лікування променевої хвороби являє собою найскладніше питання сучасної медицини. До невідкладних лікувальних, заходів підносяться:

- механічне усунення радіоактивних речовин із організму людини. Це проводиться шляхом промивання шлунка теплою водою, вживання проносних і сечогінних засобів, промивання рота і очей (якщо є можливість промивання очей проводити розчином натрію гідрокарбонату);

- застосовування відхаркувальних препаратів (іпекануан, термопсис, сенега) при попаданні радіоактивних речовин в шляхи дихання. Через декілька днів, коли радіоактивні речовини, які залишились в організмі, відкладуться в органах і тканинах, використовують засіб введення в організм комплексоутворюючих речовин. З їх допомогою радіоактивні речовини можна перенести в розчин, а це полегшить виведення їх з організму. У якості комплексоутворювачів використовують солі органічних кисло (лимонної, оцтової, молочної),